МИТРОФАНІЯ (Новікова)

(1816 – 13.12.1923, с. Великі Будища, тепер Диканського р­ну Полтавської обл.) – священнослужителька.
Походила із заможної родини. Отримала домашню освіту. Була дружиною Катеринославського купця-риботорговця, мала сина, який став цирковим артистом. У 20 років овдовіла. Вступивши на послух до Великобудищанського монастиря, прийняла чернечий постриг. Вирізнялася неординарністю і всебічною обдарованістю, чіпкою пам’яттю та неабиякими організаторськими здібностями. Тогочасна настоятелька обителі Феофіла передбачила майбутнє М.: «Ти станеш ігуменею, влаштуєш на ін. місці великий монастир, зведеш там собор, а під ним – склеп. Проте у ньому похована не будеш. Згодом забудуєш скит <…> Тебе засиплють за Ворсклою піском». Час повністю підтвердив пророцтво. М. очолювала черниць 54 роки (1869–1923), організувала перенесення обителі з Чернечего Яру до Писарівщини, облаштувала на новому місці масштабний і велелюдний монастир. Сувора, небагатомовна і вольова, М. користувалася неабияким авторитетом у сере-до-вищі сестер, повагою духовної і світської влади. Дбала про навчально­виховний процес ввірених обителі шкіл, опікувалася сиротами, наділяла землею і посагом. Тяжко захворівши, дала обітницю приймати до сестринського колективу всіх без винятку жінок та дівчат, незважаючи на їх майновий стан. Після одужання значно розширила благодійність.
До глибокої старості М. залишалася шанованою матір’ю монастирської сім’ї. Закриття обителі 1922 примусило старицю переселитися на забудований нею заворсклянський Матвіївський скит. 13.12.1923 на 107-му році життя вона мирно відійшла до Господа. Черниця Евлогія, на колінах якої помирала М., отримала у цей момент зцілення від тяжкої недуги. Поховали настоятельку в скиту, у простому чернечому одязі, без нагородних хрестів, яких за життя вона отримала три. У 1933 злодії розкопали її могилу і, розчаровані, прикидали поховання піском.
Літ.: Черкасець Т. Свіча, яку намагалися загасити, але вона не згасла // ВПЄ. 2008. – № 5. – С. 18-19.
Т. І. Черкасець.