НАЗАРЕВСЬКИЙ Микола Ісидорович

(09.03.1896, с. Стара Аврамівка Хорольського пов. Полтавської губ. – 1959) – священнослужитель, митрофорний протоієрей.
Син священика. Закінчив Полтавську духовну семінарію (1918). 03.09.1918 рукопокладений у диякона, наступного дня – у священика Варваринсько­го храму с. Корсунівка Миргородського пов. понад штат. 1919 призначений настоятелем Миколаївської церкви с. Мар’янівка Костянтиноградського пов., 1921 – Всіхсвятської церкви с. Йорданівка Зіньківського пов., 1929 – Трьохсвятительської церкви м. Грунь, 1931 – Георгіївського храму с. Бобрівник Зіньківського р­ну, 1933 – Миколаївської церкви м. Гадяч. Заарештований 13.08.1936. Засуджений Особливою нарадою УНКВС СРСР 27.03.1937 за ст.ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до 3 років позбавлення волі (реабілітований Полтавською обл. прокуратурою 21.12.1989). Відновив церковну службу 1942 настоятелем Успенського храму с. Лютенька Гадяцького р­ну. 1943 переміщений до Миколаївської церкви, згодом – до Троїцької церкви м. Лубни (з 07.08.1946 її настоятель). З лип. 1945 був благочинним Лубенського ок-ругу. Останні нагороди: наперсний хрест, прикрашений дорогоцінним камінням (1945), митра (1951).
Літ.: Архів ПЄУ УПЦ МП. – Послужной список протоиерея Назаревского Николая Исидоровича; Войналович, 2002. – С. 137.
В. А. Войналович, Ю. М. Гужва.