НАЗАРІЙ (Кирилов Микола)

(04.12.1850 –02.07.1928) – церковний діяч, митрополит.
Нар. в сім’ї священи-ка. Закінчив Донську духовну семінарію (1873) і Київську духовну академію (1880). 19.05. 1874 рукоположений у священика Миколаївської церкви Богаєвської станиці, 04.06.1874 призначений законовчителем Богаєвського парафіяльного училища. Канд. богослов’я. 1876 овдовів. Працював викладачем Катеринодарського духовного училища (з 1880), законовчителем реального училища у Ростові-на-Дону (з 1881) і чоловічої гімназії у Новочеркаську (з 1883). 1892 прийняв чернецтво і був призначений ректором Ставропольської духовної семінарії з уведенням у сан архімандрита. 24.10.1893 хіротонісаний на єпископа Кирилівського, вікарія Новгородської єпархії. З 11.1893 – єпископ Гдовський, вікарій С.-Петербурзької єпархії. З 21.10.1897 – єпископ Олонецький і Петрозаводський, з 20.01.1901 – єпископ Нижегородський і Арзамаський. Учасник засвідчення мощей преп. Серафима Саровського. 06.05.1909 уведений у сан архієпископа. Почесний член Казанської духовної академії (1909). 13.08.1910 призначений архієпископом Полтавським і Переяславським. З 08.03.1913 – архієпископ Одеський і Херсонський. 28.09.1917 звільнений на спочинок із призначенням настоятелем Московського Симонового монастиря. У 1919 керував Курською єпархією. З 1920 – митрополит Курський і Обоянський. 1923 звільнений на спочинок. З 1925 до 1928 керував Курською єпархією.
Літ.: Павловский, 1914. – С. 20; ВПЄ. – 2007. – № 7 (67). – Лип.
О. А. Білоусько.