НАФАНІЇЛ (Павловський Василь)

(?, с. Ровдіно Шенкурського пов. Архангельської губ., Росія – 28.07.1849) – церковний діяч, архієпископ.
Син священика. Закінчив
С.-Петербурзьку духовну академію. Магістр богослов’я (1817). Студентом пострижений у чернецтво. По закінченні студій залишений при академії бакалавром на кафедрі герменевтики і звинувачувального богослов’я, з 1819 – інспектор академії. Потім був ректором Ярославської (з 1821) і С.-Петербурзької (з 1827) семінарій, архімандритом Ростовського Богоявленського монастиря. 08.09.1830 хіротонісаний на єпископа Полтавського і Переяславського. Вирізнявся доброчесністю, готовністю прийти на допомогу нужденним. На правління Н. припали випробування холерою, яка лютувала в краї 1831, і голодом 1833. У цей тяжкий час Н. виявився гідним пастирем. Він піклувався про потерпілих, збирав пожертвування; першим поставив питання про перенесення архієрейської кафедри до Полтави, що було зроблено вже за його наступника Гедеона. 12.05.1834 Н. призначений єпископом Псковським і Ліфляндським. 1836 уведений у сан архієпископа. Помер, не переживши несправедливих звинувачень у зловживаннях та викликаної доносами недоброзичливців ревізії Псковського єпархіального управління. Дізнавшись про кончину Н., митрополит Московський Філарет сказав: «Убили найкращого архіпастиря православної руської церкви». На могилі Н. було викарбувано: «Сей пастырь, точно был от Бога / Любил он зло добром карать, / Грех сирых, нища и убога, / Отцем быть всех, врагов питать. / О, пастырь, незабвенный нами! / Молись с чистейшими духами / Во царствии Отца щедрот, / Чтоб Он хранил твоих сирот».
Пр.: Воззвание к пастве о вспомоществовании бедствующим от голода // Христианское Чтение. – 1850.
Літ.: Некролог // Странник. – 1850. – Окт.; ПЕВ.ЧН. – 1886; Павловский, 1914. – С. 7.
О. А. Білоусько.