НОВИЦЬКІ

Представники козацько-старшинського роду, благодійники.
Походять від реєстрового козака Чигиринської сотні Н. Федора (серед. 17 ст.).
Н. Ілля Федорович (? – 1704) – «комендант его королівської милості Дилерський» (1672), охочекомонний полковник (1673–1696). 1689 гетьман І. Мазепа віддав Н. «опустелое городище» Снітин із селами Окопом і Ісачками, 1696 призначений гол. начальником усіх прикордонних міст і сіл з боку татар, значковий військовий товариш (1702). Його фундація: мурована трьохпрестольна Троїцька церква (1688) у м­ку Снітин Лубенського полку.
Портрет Н. Іллі зберігався у музеї українських старожитностей В. Тарновського в Чернігові, музеї К. Скаржинської у с. Круглик, що біля Лубен (з 1906 – у ПКМ, ПХМ, втрачено), музеї Харківського університету (експонувався на виставці до XII Археологічного з’їзду).
Н. Іван Ілліч (?–?) – бунчуковий товариш (1726–1745), прилуцький полковий комісар (1741); фундатор дерев’я-ної Різдвяно-Богородицької церкви (1721) і дзвіниці в с. Хорішки на Лубенщииі. 1823 храм розширили.
Н., як власники с. Ісачки, уфундували дерев’яну Парасковіївську церкву, що діяла на 1714, розібрана у 1790-х у зв’язку з спорудженням величного мурованого Троїцького храму (закінчено 1808). Його фундатори – майор Н. Іван (? – 1816), ген. Георгій Хорват (? – 1798) і його дружина Ірина (уродж. Новицька; бл. 1744 – між 1804 і 1816). У 1790-х до Парасковіївської церкви надійшли культові старожитності – дзвони, ікони, начиння – із ліквідованої Красногорівської чоловічої пустині у м­ку Курінька.
Н. Олександр (1748–1823) – дворянський маршалок Калитвянського і Біловодського пов. Воронізького намісництва (1783–1789, 1794–1797). Н. Яким (1760/66–1818) – лубенський повітовий маршалок (1809–1812). Їхня фундація: мурована Воскресенська церква (1805) у м­ку Снітин (тепер Лубенського р­ну).
Н. Василь (1788–1850) – учасник боїв у Прусії (Прейсіш­Ейлау), Вітчизняної війни 1812, битви під Лейпцігом, полковник у відставці (з 1816), роменський повітовий маршалок (1823–1825), чл.-кор. вченого комітету Міністерства державного майна (1846).
Літ.: Памятная книжка…, 1865. – С. 104; Грановский, 1901. – С. 391, 392, 393, 394; Клировая книжка…, 1902. – С. 374-375, 599; Стороженко Н. Охочекомонный полковник Илья Федорович Новицкий // КС. – 1885. – Т. ХІІ.– Июль. – С. 431-457; Романов В. Из церковных архивов // Тр. Полтавского церковного историко-археологического комитета. – Полтава, 1908. – Вып. 2. – С. 48-50; Модзалевский, 1911. – С. 668-670, 671, 673-674, 681-682; Астряб М.Г. Земли церквей Лубенского духовного правлення в 1787 году // Тр. ПУАК. – Полтава, 1913. – Вып. 10. – С. 39, 42; Павловский, 1914. – С. 214-215; Полтавщина: Енц. довід., 1992. – С. 148-149; ЕУ, Т. 5, 1996. – С. 1785.
В. М. Ханко.