НОВІ САНЖАРИ смт, райцентр. Православної Церкви громада. Покровська церква.

Перша відома дерев’яна церква на честь Покрови Пресвя-тої Богородиці в м­ку Нові Санжари Полтавського полку (тепер смт, райцентр), за свід­ченням клірової книги 1838, збудована 1657. Згадується вона і в джерелах за 1737. Того року церква була пограбована татарами, про що свідчать вкладні записи на двох богослужбових книгах. Перша із них має напис: «сія книга глаголемая служебникъ церкви святопокровской Новосанжаровской куплена за деньги Петра Дегтида… по разореніи поганых татаръ 1737 года апріля 28 дня». Друга (цвітна Тріодь) має напис: «сію книгу купилъ до церкви Покровской Новосанжаровской Тимофей Яреминъ по разорении татарском 1737 года». Розібрали церкву як таку, що «по обветшалости в упадок пришедшая». Нова церква поряд була збудована 1757 коштом парафіян. Це була дерев’яна, хрестоподібна у плані, п’ятиверха споруда, з хорами над головним входом. 10.10.1776 передана із відомства Київської до відомства Сло-в’ян­ської і Херсонської єпархії. На той час вона мала двох священиків та двох церковнослужителів. У 1818 з дозволу єпископа Полтавського і Переяславського Мефодія (Піснячевського) церкву обшили шалівкою, гонтову покрівлю на главах замінили на чорний метал та пофарбували в зелений колір із золотими зірками. У 1837 з дозволу єпископа Гедеона гонтову покрівлю храму зняли, вкривши його листовим металом, позолотили глави і хрести. 1842 церква була наново обшита шалівкою, основу укріпили стояками та частково замінили підвалини. Всередині церкву пофарбували олійними фарбами в білий колір, іззовні, ліквідувавши ганки, влаштували притвори, залишивши з південного боку величезну паламарню, а з північного – ризницю («скрибницю»). 1846 церква іззовні пофарбована олійними фарбами, із застосуванням в окремих місцях яскравого червоного кольору. 1846 позолочено усі глави та хрести. У 1870 поряд із церквою на кошти новосанжарського поміщика Андрія Магденка спорудили дерев’яну двоярусну дзвіницю, яка проіснувала до 1830, коли була розібрана за «ветхостью» і продана новосанжарським гончарам. Натомість спорудили нову на чотирьох стовпах. Проіснувала вона до 1854, коли на добровільні пожертви парафіян та ін. церков була зведена нова дзвіниця, дерев’яна, триярусна, вкрита металом, що завершувалася шпилем, обшитим білим листовим металом з пілястрами і фронтонами. Тоді ж її пофарбували олійними фарбами. Вартість будівництва склала 1000 руб. сріблом. 1859 церкву зовні відремонтували та пофарбували білою олійною фарбою, одночасно наново позолотивши глави та хрести. Дзвіниця мала п’ять дзвонів: 52 пуди і 37 фунтів (датований 1832), 8 пудів 12 фунтів, 4 пуди 36 фунтів, 1,5 пуда, 1 пуд 22 фунти. Один із них було відлито зі старої міді в самому м­ку, а останній придбано 1856 козачкою Марією Дігтяркою.
Храм мав звичайного розміру вівтар з антимінсом, підписаним полтавськими єпископами Анатолієм (1815) та Гедеоном (1840). Над вівтарем знаходився балдахін, що кріпився на чотирьох різьблених позолочених стовпах. У верхній його частині було зображення Богоматері, взятої на небо. На північному боці вівтаря знаходився різьблений і позолочений жертовник із зображенням жертвоприношення Авраама, Матері Божої біля хреста, благословіння Христом п’яти хлібів. З південної сторони знаходився різьблений і позолочений жертовник із зображенням Неопалимої купини та Хоми невіруючого. Горнє місце було також різьблене і позолочене, із зображенням Ісуса Христа, що благословляє дітей, над яким знаходилося зображення Спасителя на престолі з Іоанном Предтечею справа та Скорботної Богоматері зліва. Перший, бароковий, п’ятиярусний іконостас не зберігся. Новий триярусний, невідомо коли поставлений, різьблений і золочений, писаний на дерев’яних дошках, змонтований на тридцяти різьблених позолочених колонах. Царські врата різьблені, із зображенням Благовіщення та чотирьох євангелістів. «В первом ярусе наместные иконы – по правую сторону Спаситель благословляющий; в томбе – Спаситель, беседующий с Самарянкою у колодца; на южных дверях Архангел Гавриил, в томбе явление Архангела Гавриила Захарии в храме; за южными дверьми икона Покрова Пресвятыя Богородицы в медно­серебрянной ризе; внизу на томбе явление Святой Тройцы Аврааму в виде трех странников; По левую сторону царских врат Богоматерь с Предвечним Младенцем; внизу на томбе посещение Божиею Матерью Елисаветы; на северных дверях Архангел Михаил, внизу Архангел Михаил поражающий дракона; за северными дверьми Преображение Господне; внизу на томбе исцеление расслабленного, далее Воскресение Христово, внизу на томбе изображение жен мироносиц и Ангела, на камени сидящего. Во втором ярусе первая с северной стороны икона Вознесение Господне, над ней Пророк Илия; вторая – Апостол Иуда Брат Божий и Симон Зилот, над сей иконой Пророк Давид; третья – ап[остолы] Филипп и Андрей; червертая ап[остолы] Петр и Павел, пятая – над царскими вратами Тайная вечеря, шестая – ап[остолы] Иаков Брат Господень и Иоанн Богослов, седьмая – ап[остолы] Фома и Варфоломей, восьмая – ап[остолы] Матвей и Иаков Алфеев; над сей иконой царь Соломон; девятая – Рождество Христово; над сей иконой пророк Исаия. В третьем ярусе с северной стороны первая икона – Святые равноап[остольные] Кирилл и Мефодий; далее Владимир и Ольга; Богоматерь, взятая на небо; св. равноапостольный Константин и Елена; Григорий Богослов, Василий Великий и Иоанн Златоуст, над сей иконой Евангелист Иоанн». Особливою пошаною парафіян храму користувався список чудотворної ікони Пресвятої Богородиці Купятицької, яка знаходилася над царськими вратами.
У ризниці церкви зберігалося п’ять напрестольних євангелій у т. ч. Київського друку 1733, оправлене в обтягнуті червоним плисом дошки та прикрашене срібним позолоченим окладом із зображенням на верхній дошці чотирьох євангелістів та Розп’яття посередині. На нижній – невеликі срібні підставки із зображенням Воскресіння Ісуса Христа. Книга мала вкладний запис, датований 1743: «Сіе Євангеліе церкви Свято-Покровской Ново­Санжаровской, сооружено 1743 года, 10 декабря, коштомъ Стефана Михайленка и Ивана Удовенка, за старательствомъ пресвитера Покровскаго Алексія Антоновича Тополницкаго». Друга книга, в срібній оправі Московського друку 1760 – «Войска Запорожскаго куреня Ірклеевскаго козакъ Петр Плохій купилъ Евангеліе сіе полку Полтавского въ местечко Новій Санжаровъ до церкви Свято-Покровской 1762 года Сентября 23 дня, ценою шестьдесятъ рублей стараніемъ іерея Алексея Тополнецкаго».
У 1828 при церкві на громадській землі було збудовано школу, але станом на 1868 вона не згадувалася.
У 1870 П. ц. була перенесена до с. Стовбина Долина. Після перенесення церкви у пам’ять про неї на місці храму збудували дерев’яну капличку.
1743 до церковної парафії входило 91 двір, 986 душ парафіян обох статей, 1776 – 60 дворів та 40 бездвірних хат, 1839 – 341 двір, 2916 душ парафіян обох статей, Навколо церкви існувало старовинне кладовище, на якому зберігалися могили кол. благодійників новосанжарських церков панів Ющенків, могили яких були означені чавунними плитами.
Із священиків відомі: Олексій Антонович Топольницький (до 1743, пом. 1773), Антон Яковлєв (1755–1761), Андрій Олексійович Топольницький (1766–1784, позаштатний 1784, пом. 1811), протоієрей Павло Олексійович Топольницький (1773, пом. 1822), Афанасій Аврамов 1798, пом. 1813), Олексій Базилевич (пом. 1819), Григорій Мартирійович Нестеровський, Ілля Сидорович Куницький, Василь Артемович Крамаренко, Федір Симонтовський (до 1819), Григорій Михайлович Далматов (1837–1839, 1846, пом. 1861), Василь Яновський, Григорій Лукич Войнаховський (1833–1839), Петро Сачавець, Мойсей Сагарда (1838–бл. 1880), Іван Григорович Клепачевський (1864–?); із дячків: Сидір Іванов (пом. 1761), Гордій, Лук’ян Пилипов (1763), Хома Якимов, Василь Максимович Бєлінський (з 1812), Гаврило Самсонович Сокологорський (з 1822), Микита Герасимович Василевич (з 1836), Григорій Львович Яковський (з 1844), Антон Леонтійович Мариниченко (з 1853), Михайло Іванович Черняховський (з 1856); із псаломщиків: Пилип (1764), Дем’ян, Яків (1765), Спиридон Миколайович Стеблина; із паламарів: Петро (1754–1764), Микита, Герасим Сидоров, Лесько Сидоров (1762), Григорійнов (з 1778), Микита Сидорович Куницький (пом. 1798), Андрій Семенович Друзяк (з 1823), Христофор Самійлович Сокологорський (з 1826), Ананій Васильович Бєлінський (з 1835), Іван Білінський (з 1840), Яків Демидович Данилевський (з 1863), Василь Степанович Срібницький (з 1868), Микола Павлович Самойлович (з 1868), Тимофій Іванович Яновський (з 1869); із церковних старост: Григорій Куркушка (з 1843).
Див. також СТОВБИНА ДОЛИНА с., Новосанжарський р­н. Покровська церква. НОВІ САНЖАРИ смт, райцентр. Каплиця в пам’ять Покровської церкви.
Літ.: Джерела…, 2004. – С. 162; В. Щ. Бывшая Новосенжаровская во имя Покровы пресвятыя Богородицы церковь // ПЕВ. ЧН. – 1892. – № 24. – С. 964-983.
В. О. Мокляк, В. А. Павленко.