НОВІ САНЖАРИ смт, райцентр. Православної Церкви громада. Успенська церква.

Час спорудження першої дерев’яної на честь Успіння Пресвятої Богородиці церкви в сотенному м­ку Нові Санжари Полтавського полку (тепер смт, райцентр) невідомий. Вірогідно, вона була збудована у 2 пол. 18 ст. Згадується 1734. Того року храму було подаровано «Анфологіон» Московського друку 1730, на якому зберігся вкладний запис: «Сія книга Анфологіонъ церкви Успенія Пресвятыя Богородицы города Новаго Санжарова ценою за шесть рублей 1734 года». Вкладний запис, датований цим роком, є і на сторінках пісної Тріоді київського друку 1727: «Во имя Отца и Сына и Святаго духа Аминь. Року 1734 марта 26. Книга сія зовомая тріодь постная купленная до храму успенія Пресвятыя Богородицы вграде Новосанжарове мною Маріею Романихою и сына моего за отпущеніе греховъ за ктиторство Федора Субботи и Даніила Величка. А за сію книгу данно рублей 5». У 1747 церкві було подаровано другий «Анфологіон»: «Глаголемую Анфологіонъ купилъ рабъ Божый Матвей Матвеевичъ, житель Новенсанжарове До храму Успенія Богоматери города Сенжарова ценою рублей 10 1747 году сентября 7 дня за іерея Стефана Липятского, наместника Новосанжаровского». Невідомо з яких причин, але цього ж року до храму київським митрополитом Гавриїлом було видано новий антимінс. Свідченням існування церкви в цей час є і приходо­витратна книга, видана 1761, яка зберігалася у церковному архіві в 1892. Існувала описана церква до 1768, коли старий храм розібрали «по ветхости», а в 50 саж. на північ від старої церкви, на новому місці, коштом парафіян звели нову дерев’яну церкву. 10.10.1776 передана із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. На той час мала одного священика та двох церковнослужителів. 1822 з дозволу єпископа Полтавського і Переяславського Мефодія гонтова покріля храму та куполів була замінена на металеву. 1825 з дозволу єпископа Мефодія покрівля та куполи пофарбовані олійною фарбою в зелений колір, а стіни обшиті сосновою шалівкою. Станом на 1825 існувала дерев’яна, на такому ж фундаменті, одноверха, хрестовидна у плані, обшита шалівкою споруда з ганками і пофарбованим у зелений колір хрестом із золоченим сяйвом. Мала прибудовані ризницю та паламарню. Купол прикрашали металеві позолочені зорі. Стіни обшиті шалівкою, а покрівля крита металом і пофарбована в чорний колір. Мала дерев’яну двоярусну, обшиту шалівкою та криту металом з пофарбованим в зелений колір хрестом, збудовану 1770 дзвіницю, яка 1810 з дозволу єпископа Феофана була відремонтована та обшита шалівкою. На дзвіниці знаходилися вісім дзвонів вагою від 4 до 12 пудів. Церковне подвір’я огороджене дерев’яним парканом. Усередині церква мала золочений іконостас «гладкой работы с резьбою», зліва від якого знаходився різьблений позолочений кіот для ікони Пресвятої Богородиці.
У 1837 до храму добудували східний і західний притвори та обшили їх шалівкою. 1838 церкву знову пофарбували. 1860 замінили нижні вінці та пофарбували всередині, замінили підлогу і вкрили новим металом притвори. У 1843 на кошти парафіян та добровільні пожертви було збудовано нову дерев’яну дзвіницю, яка проіснувала до 1879, коли її замінили на нову, об’єднану з храмом, дерев’яну, на такому ж фундаменті, двоярусну, що завершувалася шпилем. Стіни її були пофарбовані олійною фарбою у білий колір, а металева покрівля та шпиль – у зелений, маківка та хрест – позолочені. Дзвіниця мала шість дзвонів: 103 пуди, 22 пуди і 29 фунтів, 22 пуди і 35 фунтів, 5 пудів 11 фунтів, 2 пуди 5 фунтів та 25 фунтів. Найбільший із них був відлитий коштом церковної громади в самому м­ку.
Одночасно в 1879 зазнала серйозної реконструкції і церква: із хрестовидної вона стала квадратною в плані. У 1885–1886 під час чергових ремонтних робіт на церкві було позолочено підхресні яблука та хрести на куполах, прибудовано три притвори, біля головного входу облаштовано ганок із чотирьох увінчаних трикутним фронтоном колон. У 1892 з південного боку квадратного у плані вівтаря церква мала паламарню, а з північного – ризницю. Всередині церковні склепіння підтримувалися двома ошильованими і пофарбованими стовпами. Вікна великі, в 1,5 саж. від підлоги. Церковна територія була обведена дерев’яною огорожею. 1879 церкву разом із дзвіницею поставлено на мурований цоколь.
Церква мала невеликий вівтар, над яким на чотирьох різьблених і позолочених колонах коштом фельдшера Якова Івана 1834 влаштували балдахін, всередині якого знаходилися зображення «в виде Бога Отца, а вокруг Бога Отца Ангелы Божии в малом виде». Навкруги балдахін був прирашений різьбленням і позолотою. Горнє місце різьблене з позолотою «о трех блятах» з чотирма колонами із зображеннями на іконах сидячого на троні «Царя і великого Архієрея Христа Спасителя зі срібною позолоченою короною», Пречистої Богоматері та Хрестителя Господнього Іоанна. У верхній частині горнього місця – зображення моління про чашу, над яким всевидяче око у сяйві. У нижній частині – зображення втечі до Єгипту, Бесіди з Никодимом та Усікновення голови Іоанна Предтечі.
Церква мала два різьблених позолочених жертовника із зображенням на першому Розп’яття, Таємної вечері з двома учнями та у нижній частині принесення Ісаака в жертву; на другому – Різдва Христового, Воскресіння Господнього, Святого Духа у верхній частині та у нижній Мойсея на купині. Обидва жертовники були виготовлені в 1834, 1861 їх обновили.
У цей час у храмі знаходився двоярусний, виготовлений із липового дерева з позолотою і різьбленням іконостас. Царські врата «столярної роботи», пофарбовані блідосиньою фарбою та місцями позолочені, з зображенням у центральній частині «Благовіщення Пресвятої Богородиці» й «Архангела Гаврила», з боків – справа «Преображення Господнього» та «Спасителя», зліва – «Успіння Божої Матері» та «Богоматері з Предвічним немовлям». Над царськими вратами – ікона «Таємна вечеря». Перед ними храмова ікона «Успіння Божої Матері». У нижньому ярусі іконостаса розміщені намісні ікони: з правого боку – «Спаситель зі срібною короною», «Успіння Божої Матері», над якою невелике зображення «Сретающаго Спасителя», «Мати Божа» під срібним із сяйвом окладом, на південних дверях – зображення «Архангела Гавриїла»; з лівого боку – «Мати Божа» зі срібною короною, «Святитель Миколай» зі срібною короною, на північних дверях – «Святий архангел Михаїл, що вражає змія». У другому ярусі з правого боку ікони: «Воскресіння Христове», «Вознесіння Господнє», «Зішестя Святого Духа на апостолів»; з лівого – «Благовіщення Пресвятої Богородиці», «Хрещення Господнє» та «Різдво Спасителя». Завершувало іконостас зображення Бога Отця, над яким закріплено великий дерев’яний, різьблений хрест у сяйві.
У 1861 старий іконостас було поновлено: над другим ярусом написано великого розміру ікону «Таємна Вечеря», позолочено хрест та встановлено обабіч­ -нього зображення Богоматері та Іоанна Богослова, з обох боків від Таємної Вечері – два ангели, а над іконою влаштована велика арка із зображенням на ній «Воскреслого Спасителя» з сяйвом та позолотою та під ним «Коронування Богородиці». Обабіч арки встановили ікони «Святі пророки Мойсей і Давид» та під ними «Святі апостоли Петро і Павло» і «Явлення воскреслого Спасителя Марії Магдалині» та «Божа Матір в ликові ангелів». У верхній частині арки, справа від неї, розмістили зображення Нового Завіту, а зліва Старого Завіту. Також були виготовлені і встановлені нові царські врата із зображенням в центрі «Благовіщення Богородиці» та чотирьох євангелістів з боків. Цей іконостас існував до 1885–1886, коли стараннями священика М. Сидоренка та старости церкви О. С. Паська на добровільні пожертви парафіян виготовили і встановили новий, що «разделяется на три части, соответственно трем алтарям (двум предполагаемым). Главный алтарь в честь Успения Пресвятыя Богородицы: на царских вратах его изображение Благовещения и 4 Евангелистов. С правой стороны: – І. Христа, на южной двери – Арх. Гавриила, далее – Успения Пресвятыя Богородицы (храмовая икона). С левой стороны врат: Божия Матерь с Предвечным Младенцем; на северной двери Архангел Михаил; далеее св. Николай Чудотворец. На всех сих иконах шаты деревянныя, вызолоченныя. Второй ярус: Рождество І. Христа, Вознесение, Благовещение Пресв. Богородицы, Тайная Вечеря (над царскими вратами); далее – Воскресение І. Христа, Вознесение, Преображение, Рождество Богородицы. Третий ряд икон: св. Владимир, Антоний, Феодосий, Божия Матерь, І. Христос в царском троне (над цар. Вратами); далее – Иоанн Предтеча, Кирилл и Мефодий, Александр Невский. Четвертый ряд икон: 6 икон Апостолов; среди них – Бог Отец, над ними Дух Святый; вверху всего крест; по бокам Ветхий и Новый Завет. Иконы второго яруса оканчиваются звездами. Правый придельный алтарь во имя св. Пантелеймона. На царских вратах сего алтаря: 4 евангелиста, посредине Благовещение, вверху Дух Святый. По правую сторону врат: св. Пантелеймон, далее сбоку старый киот с двумя колоннами для иконы Преображения Господня, внизу, в томбе, Введение во храм Пр. Богородицы. По левую сторону врат: св. мцц. – Вера, Надежда, Любовь и София. Рядом: новый киот о четырех колоннах; в нем икона Божией Матери Троеручицы, в серебряной ризе, … Над вратами: Нагорная проповедь; по правую строну – Вход Господень в Иерусалим, Рождество Иоанна Предтечи; по левую – Введение во храм. Третий ряд икон: над вратами Покрова Пресв. Богородицы; по правую сторону – св. муч. Варвара, по левую – Иоанн Воин. Над ними на блятах: св. Пророки – Давид, Иеремия, Илия, Елисей; весь иконостас венчает крест. Левый предельный алтарь – во имя св. Константина и Елены. На царских вратах сего алтаря Благовещение Пресв. Богородицы в средине, по краям 4 евангелиста; вверху врат Дух Святый. Направо от царских врат икона: Константина и Елены, рядом с нею киот, о четырех колоннах, в котором за стеклом Владимирская икона Божией Матери; риза на иконе серебряная, украшенная драгоценными камнями… Левее царских врат – Воздвижение честнаго и животворящего креста. Во втором ярусе – иконы: Сретение Господне, Сошествие Святого Духа, Положение в гроб І. Христа (над цар. вратами), Крещение І. Христа. В третьем ряде икон: Василий Великий, Матерь Божия с короною на главе; Мойсей и Илия, на самом верху крест. По левую сторону алтаря старый киот на двух колоннах; на нем под стеклом икона св. Пантелеймона».
Серед святинь храму знаходилася ікона «Святий Димитрій мученик у 3 столітті» з мощами св. Димитрія.
У 1776 парафію церкви складали 50 дворів та 16 бездвірних хат. У 1902 У. ц. володіла 26,5 дес. церковної, 36 дес. ружної землі. Мала церковну сторожку, 2 будинки для квартир причту. Діяли б­ка, церковнопарафіяльна школа, церковнопарафіяльне попечительство (відкрите 1870).
До парафії входили урочища: Забродки, Капітанівка, Полузір’я, Пологи. 1902 парафіян – 695 душ чоловічої, 738 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 21, міщан – 26, козаків – 1717, селян – 2.
Із священиків відомі: Стефан Липятський (1747), Юхим Базилевич (пом. 1787), протоієрей Петро Юхимович Базилевич (03.11.1803, пом. 1822), Павло Петрович Базилевич (1822–1825), Лев Яновський (1825–1827), Іоанн Петрович Базилевич (1827–?), Петро Сачавець (01.11.1836–?), Стефан Іванович Базилевич (27.02.1857–1858), Микола Варгулевич (10.1864–07.03.1865), Василь Сокологорський (1866–1867), М. Сидоренко (01.12.1867– 1892–?), Григорій Миколайович Сидоренко (1902, у сані з 1867, нагороджений скуфією 1890), Дмитро Григорович Сачавець (1912); із псаломщиків: Яків Сушков (1902, на посаді з 1900), Ілля Антонович Котляр (1912); із дияконів: Мойсей Антонович Бодянський, Данило Власенко (1835), Іван Ночовний (1842), Микола Ол. Сидоренко (з 1842), Петро Миколайович Базилевич, Іван Яценович (з 1870), Іван Панасович Радченко (1876), М. М. Животков (1884–1892–?); із дячків: Микола Миколайович Куницький (1805), Олександр Петрович Пуковський (з 1823), Павло Федорович Левицький (з 1842), Маринич (1836); із паламарів: Григорій Васильович Куницький (1787), Юхим Кирилович Білецький (1805), Лука Трохимовський (1809), Ілля Павлович Гавриш, Федір Васильович Браславський (з 1837), Харлампій Федорович Яременко, Василь Степанович Срібницький, Олексій Михайлович Ніколенко (1871); із ктиторів: Федір Субота (1734), Данило Величко (1734); із церковних старост: козак Василь Федірець (з 1809), козак Кузьма Федірець (1833–1836), козак Іван Федірець (1836–1851), козак Іван Борт (1851–1861), Димитрій Обломський (1861–1870), козак Павло Тимофійович Мисань (1870 –1884), Олексій Семено­вич Пасько (1885–1892–?), козак Яків Григорович Говтв’янський (1902), Симон Якович Федорець (1912).
Див. також НОВІ САНЖАРИ смт, райцентр. Каплиця в пам’ять Успенської церкви.
Літ.: В. Щ. Ново­Сенжаровская Успенская церковь // ПЕВ. ЧН. – 1892. – № 8. – С. 309-338; Клировая книга…, 1902. – С. 205; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 74-75; Джерела…, 2004. – С. 162.
В. О. Мокляк, В. А. Павленко,
Т. П. Пустовіт.