НОВОБРАНЕЦЬ Іван Якович

(02.05.1939, с. Березоточа Лубенського р­ну Полтавської обл.) – народний артист-маляр, кобзар, бандурист, лірник, поет, засл. худ. України (1999).
Основи музичної грамоти отримав у І. І. Падалки під час навчання в середній школі, мистецьку освіту здобув у Московському університеті ім. Н. К. Крупської (1965–1972). Вчителював у рідному селі (1963–1967). Від 1967 мешкає у Пол-таві, працював художни­ком у Полтавському муздрамтеатрі ім. М. Гоголя (1967–1968), стоматологічному інституті (1968–1972), газопромисловому управлінні (1972–1978), методистом обл. науково­методичного центру народної творчості і культурно­освітньої роботи (1980–1982), заст. директора з господарської роботи ПХМ (перед виходом на пенсію в 1999).
Член НСМНМУ (1990), член Національної спілки кобзарів України (2006), лауреат обл. премії ім. С. Величка (2006).
Митець продовжує і плідно розвиває традиції народного малярства Полтавського краю. Малює картини на історичну (передусім пов’язану з добою Козаччини) і міфологічну тематику, портрети, натюрморти й краєвиди, блискуче єднаючи зображення з власними віршованими рядками дум чи пісень. Його малярські композиції ґрунтуються на творчому осмисленні народного фольклору, усталених православною церквою канонічних образах. Національну традицію народної класичної картини Н. інтерпретує на модерний лад: «Реквієм» (1986), «Дума про Чорнобиль» (1987), триптих «Закувала та сива зозуля» (1986–1988), «Ой, у році тридцять третім» (1988), «Билина про козака» (1990), «Іван Мазепа» (1991), «Тарас Бульба» (1998), «Дума про Наливайка» (2006). Використовуючи віддавна знану в християнському світі композицію з Георгієм Переможцем, Н. зумів укласти новий зміст і створити непроминальний образ, що може ввійти в аннали вкраїнського мистецтва кін. 20 ст.: «До дня проголошення Незалежності України. Козак Голота» (1991). Ліричністю, пісенністю й зворушеністю душі позначені картини митця: «Ой, не п’ються пива-меди» (1974), «Журавлина весна» (1975), «Над вічним спокоєм» (1980). «Ой, ходила дівчина бережком» (1987), «Куток Білики (село Березоточа)» (1990), «Чумацький шлях» (1992) та ін. Захоплює автора й міфологія: «Венера» (1983), «Телець» (1992), біблійні теми: «Адам і Єва» (1996), «Прощення гріхів» (1999). Твори Н. зберігаються у ПХМ, Музеї народної архітектури та побуту України (с. Пирогове біля Києва), власноруч виготовлені сопілки – у ПКМ.
Літ.: Іван Новобранець. Живопис, графіка: Каталог виставки. – Полтава, 1989; Майба Л. Два крила у Новобранця // Народне мистецтво. – К., 1997. – Ч. 2. – С. 43-46; Ханко О. Неповторний світ Івана Новобранця // ОМ. – К., 2000. – Ч. 1–2. – С. 95; Ханко, 2002. – С. 138; Іван Новобранець: Заслужений художник України (маляр, кобзар, бандурист і лірник). – Полтава, 2009; Жовнір Н. Наш полтавський кобзар // Вечірня Полтава. – 2009. – 27 трав. – № 21 (848). – С. 16.
В. М. Ханко.