ОСТАП’Є с., Великобагачанський р­н. Православної Церкви громада. Троїцька церква.

Збудована 1815 старанням місцевого землевласника, надвірного радника Федора Федоровича Базилевського. Т. ц. опікувалася місцева поміщиця Єлизавета (Ялосовета) Базилевська. У храмовий день, на Трійцю, до церкви з’їжджалося дуже багато людей, у т. ч. поважні гості пані Базилевської. Мала приписну Успенську церкву в хут. Рокити, збудовану 1900.
Мурована, з окремою дзвіницею. Будівля увінчувалася восьмериком – куполом із 8 вікнами. Дзвіниця мала кілька гучних і милозвучних дзвонів. Між дзвіницею та церквою існував дерев’яний пішохідний перехід. Довкола церкви була кам’яна огорожа.
У 1902 володіла 342 кв. саж. садибної, 34 дес. ружної землі, 2029 кв. саж. лісу. Мала церковну сторожку, будинок для квартири священика. Діяли б­ка; у парафії – однокласне міністерське училище, однокласне земське училище, церковнопарафіяльне попечительство. При Успенській церкві діяли дві школи грамоти, церковнопарафіяльна школа.
1902 парафіян – 2272 душі чоловічої, 2256 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 74, міщан – 298, козаків – 3720, селян – 332.
Т. ц. діяла до поч. 1930-х. Після закриття церкви споруду використовували як зерносховище. У роки німецької окупації релігійна громада Т. ц. відновила діяльність. Дяком та кер. церковного хору був Михайлець Олексій Микитович.
Між 1961 та 1963 Т. ц. розібрали, з цегли дореволюційного виробництва (виготовленої на місцевому цегельному заводі Є. Базилевської) будували колгоспні свинарники та ін. приміщення. Церковні речі були розграбовані, ікони використовувалися як будівельний матеріал. Один із місцевих активістів вибудував з ікон вбиральню. Коли весняна повінь зірвала її з місця й ікони понесло водами Псла, люди з жахом хрестилися. Склепи засипані землею. Пізніше, шукаючи цеглу або просто з цікавості, місцеві мешканці, здебільшого підлітки, відкопували склепи, відкривали їх, роздивлялися скелети похованих.
Із священиків відомі: Яків Андрійович Обламський (1902, 1912 – поч. 1930-х, у сані з 1876, нагороджений скуфією 1892), Петро Кирилович Слухаєвський (1902, 1912, у сані з 1901); із псаломщиків: диякон Олександр Микитович Житецький (1902, у сані з 1894), Карпо Авксентійович Яременко (1902, 1912, на посаді з 1900), Василь Федорович Ракивненко (1912), Олексій Костянтинович Ратушневський (позаштатний 1902); із церковних старост: міщанин Василь Корнилович Полтавець (1902), козак Петро Тимофійович Рукавченко (1912), староста Успенської церкви селянин Федір Іоаннович Полтавець.
Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 643; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 293.
О. М. Кукленко.