РИБАЛЬЧЕНКО Макарій Георгійович

(1879, Херсонська губ. – 1937, м. Полтава) – священнослужитель.
Походив із потомственної родини священиків. Батько Р. Володимира Макаровича. Отримав вищу освіту. Був духовним чадом владики Сильвестра (Ольшевського). Служив настоятелем Петро-Павлівського храму м. Полтава. Мав доньку і 2-х синів, один із яких, Володимир, згодом став послідовником батька – священиком і настоятелем Петро-Павлівської церкви. За спогадами старожилів, о. Макарій вирізнявся благочестям і ревним служінням на Божій ниві, був гарним проповідником, суворим духівником та мудрим пастирем. У 1937 його зусиллями, попри усі тогочасні складнощі, була оновлена церква. 16.10.1937 після богослужіння у храмі спалахнула пожежа. Як виявилося згодом, туди було кинуто смолоскип з метою спровокувати пресвітера. М. був заарештований і ув’язнений. 09.10.1939 засуджений Полтавським обласним судом за ст. 54-3, 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі з поразкою у правах на 3 роки. За деякими даними, помер у в’язниці м. Лубни. Збереглися його листи, написані рідним з ув’язнення. Реабілітований Верховним Судом УРСР 14.06.1990.
Літ.: РІ-4, 2006. – С. 97; Спогади протоієрея Володимира Рибальченка, записані Т. І. Черкасець // Приватний архів Т. І. Черкасець.
Т. І. Черкасець.