РОДЗЯНКИ

Благодійники.
Представники козацько-старшинського роду. Власники сіл на Хорольщині, рід ведуть від хорольського сотника Миргородського полку Р. Василя (1723–1734). Його внук – Р. Ієремія Степанович (1714–1781) – вихованець Києво-Могилянської академії, канцелярист Ген. військової канцелярії (1735), хорольський сотник (1735–1760), миргородський полковий обозний (1772–1779). Його фундація: дерев’яна Петро-Павлів-ська церква у м. Хорол. Храмовий іконостас передали до музею К. Скаржинської (1906 подарований музею Полтавського земства, згодом надійшов до ПКМ, втрачений).
Рідний брат Р. Ієремії – Р. Семен (бл. 1721 – до 1800) – канцелярист Ген. військової канцелярії, миргородський (до 1752) і гадяцький (1755) полко-вий осавул, колезький асесор (1786). Його фундації дерев’я-них церков: Всіхсвятська (1769) у м-ку Семенівка Миргородського пол-ку і Різд-вя-но-Богородиць-ка (1781) у с. Хвощівка. Із Всіхсвятської церкви образ ап. Петра, анфологіон вид. 1678 передано 1906 до Полтавського єпархіального давньосховища (згодом – до ПКМ, ПХМ, місцезнаход-ження невідоме).
Син Р. Ієремії – Р. Микола (бл. 1747 – після 1821) – секунд-майор у відставці (1786–1800), уфундував муровану Вознесенську церкву (1821) у с. Єньки. Храмові ікони св. Варвари, «Воскресіння» і «Розп’яття» передано 1906 до Полтавського єпархіального давньосховища (звідти до ПКМ і ПХМ, втрачені).
Р. Павло (бл. 1791 – після 1846) – служив у Лубенському гусарському полку, хорольський земський справник (1838), фундатор мурованої Петро-Павлівської церкви (1826) у с. Трійняки (тепер Семенівського р-ну).
Рідні брати Р. Георгій (бл. 1795 – після 1840) і Р. Платон (1802 – після 1862) служили в російській армії, перший вийшов у відставку в чині майора, другий – підполковника, дворянський маршалок Хорольського пов. Вони уфундували дерев’яні церкви: Михайлівську (1833) у с. Заїченці та Святодухівську (1840) у с. Родзянки.
Р. Віра Миколаївна (?–?) своїм коштом спорудила де-рев’яну Пророко-Ієреміївську церкву (1876) у с. Вереміївка.
Р. Аглаїда Олексіївна (?–?) звела дерев’яну Покровську церкву (1884) у с. Василівка (тепер Семенівського р-ну). Із попередньо розібраної церкви образи («Спаситель», «Іона в череві кита», «Самсон, що розриває пащу лева» та різьблений герб Р. Ієремії передали до музею К. Скаржинської (згодом – до музею Полтавського земства, ПКМ і ПХМ, втрачені).
Літ.: Горленко В. Лубенский музей Е.Н. Скаржинской // КС. – 1901. – Дек. – С. 208; Клировая книжка…, 1902. – С. 620, 623, 624, 625, 626, 627; Павловский, 1912. – С. 169; Модзалевский, 1914. – С. 297-299, 303, 308, 309; Павловский, 1914. – С. 243-244; Полтавщина: Енц. довід., 1992. – С. 85; ЕУ, Т. 7, 1998. – С. 2548.
В. М. Ханко.