САМОЙЛОВИЧ Іван

(? – 1690) – гетьман, фундатор храмів і меценат мистецтва.
Син священика. Красноколядинський сотенний писар, веприцький сотник Гадяцького полку, прилуцький наказний полковник, красноколядинський сотник, охочекомонний полковник (1665), чернігівський наказний полковник, ген. суддя (1669–1672), гетьман Лівобережної України (1672–1687). 1687 засланий разом із сім’єю до Тобольська, де й помер.
Його фундації: головні муровані собори Густинського і Мгарського монастирів. Замість старої дерев’яної церкви 1672–1676 спорудив у Густині мурований дев’ятидільний хрещатий в плані, з п’ятьма верхами храм. Центричність і пірамідальність загального рішення підкреслені вертикалями дво-ярусних верхів із грушоподібними бароково окресленими банями. Мистецьку досконалість архітектурно-конструктивного вирішення інтер’єру надають величні арки, розташовані у три яруси. У соборі був настінний портрет фундатора на повний зріст із гербом (не зберігся).
1684 біля старої дерев’яної церкви у Мгарському монастирі заклав Спасо-Пре-об-ра-женський собор, викінчений 1692 (арх. Йоганн Баптист, майстри Томашевський і Панас Пирятинський, тесля Дем’ян Ворона). Величний, прямокутний у плані, тринефний храм вивершується центральною і чотирма банями, поставленими на кутах споруди, фігурні барокові фронтони на західному, північному і південному ризалітах. Усередині іконостас роботи сницаря Степана Мутяниці. 1736 монастирські будівлі вигоріли. Собор відбудували і в 1730–1740-х стінні площини фасадів оздобили рельєфними ліпленими панно рослинного характеру. У 1762–1765 скульптор Сисой Шалматов виготовив різьблений і позолочений рокайлевий чотириярусний іконостас зі звивистими колонами намісного ряду і скульптурною групою із чотирьох фігур нагорі.
С. надав кошти 1670 на відновлення Різдвяно-Бого-ро-дицької церкви у Красногорському Гадяцькому монастирі.
Портрети С. зберігалися у церковно-археологічному музеї при Київській духовній академії, у зібранні В. В. Александрова (експонувався на виставці ХІІ Археологічного з’їзду 1902 у Харкові), у музеї К. Скаржинської (переданий до музею Полтавського губ. земства); зберігаються у НМІ України, Дніпропетровському ІМ ім. акад. Д. Яворницького, Роменському КМ, музеї Полтавської битви (роботи В. Бенфіалова, 1993). Преображенський собор Мгарського монастиря відтворено на світлині історика мистецтва Г. Павлуцького (поч. 20 ст.).
Літ.: Арандаренко, 1849. – С. 277; 1852. – С. 275, 301, 303; Памятная книжка…, 1865. – С. 103; Материалы для истории монастырей Полтавской епархии в ХVІІ и ХVІІІ столетиях // ПЕВ.ЧН. – 1891.– № 23. – С. 912-913; Модзалевский, 1914. – С. 477; Спасо-Преображенський Мгарський монастир // Наша віра. – К., 1994. – Ч. 20-23 (77-80). – С. 12; Лубенський Мгарський Спасо-Преображенський монастир: Тези доповідей конференції, присвяченої 175-літтю монастиря. – Лубни, 1995; ЕУ, Т. 7, 1998. – С. 2700; Ханко, 2007. – С. 147.
В. М. Ханко.