САМУЇЛ (Неділко Самійло)

(р. н. невід. – після 1769, м. Київ) – малювальник образів і портретист, ієромонах.
Жив за доби гетьмана К. Розумовського. Мистецтво студіював у майстерні А. Галика, з 1754 очолював малярню Хрестовоздвиженського монастиря у Полтаві, з 1762 – «малярський начальник» Софійського собору в Києві. Авт. шедевру українського малярства стилю бароко 18 ст. – «Портрет князя Д. Долгорукова» з виразною психологічною характеристикою. Твір має напис: «Писал сей портрет иеромонах Самуил, Кресто-Воздвиженского Полтавского монастыря постриженец, бывший в Киево-Софийском кафедральном монастыре малярским начальником. Писал 1769 году сентября месяца» (НХМ). С. створив портрет Наталії Долгорукової (Нектарії, бл. 1769, Чернігівський ІМ), кн. Б. та С. Шереметьєвих (1766–1767, Київський музей російського мистецтва та НХМ), ікону «Древо життя» (1767, НХМ).
Літ.: Полтавщина: Короткий довід.-путівник. – 2-е вид. – Харків, 1969. – С. 31; Словник художників України. – К., 1973. – С. 203; Фурман Р. До історії живописної майстерні Софійського монастиря в Київі // ОМ. – 1991. – Ч. 2. – С. 16; ЕУ, Т. 7, 1998. – С. 2703; Ханко, 2002. – С. 170.
В. М. Ханко.