СЕРАФИМ (Шарапов Олексій Сергійович)

(12.02.1878, с. Круте Єлецького пов. Орловської губ., Росія – 22.08.1959) – педагог, церковний діяч, єпископ.
Нар. в сім’ї псаломщика. Освіту одержав у Лівенському духовному училищі, Орловській духовній семінарії, Московській духовній академії (1904). Канд. (1904), магістр богослов’я (1912). Працював інс-пектором Харківської духов-ної академії (з 16.08.1904), викладачем Кам’янець-Подільської духовної семінарії (з 1906), інспектором народних училищ Вологди і Вологодского пов. (з 1909), директором Вологодського вчительського інституту (з 1912), зав. навчальною частиною Єлецького педагогічного технікуму, викладачем шкіл 2-го ст., будівельної профшколи Південно-східної залізниці, Білгородського педучилища, Чугуєво-Бобчинського лісотехнікуму (з 1918). У 1943 овдовів. З 1943 до 1946 служив у сані священика в Полтавській і Харківській єпархіях. 06.04.1946 пострижений у чернецтво, 07.04.1946 уведений у сан архімандрита. 14.04.1946 хіротонісаний на єпископа Ростовського і Таганрозького. З 30.10.1947 – єпископ Ульяновський і Мелекеський, з 15.11.1952 – єпископ Полтавський і Кременчуцький. 20.02.1958 звільнений на спочинок у Почаївську лавру. Нагороджений медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» (1947). Похов. у Загорську. Авт. богословських праць і повчань.
Пр.: Книга Ездры. Историко-критическое введение в книгу. – Сергиев Посад, 1912; К вопросу о языке оригинала второй книги Ездры и ее происхождение. – Сергиев Посад, 1914; Сборник кратких поучений. – Ч. 1. – Поучения на воскресные дни и подвижные праздники; Ч. 2. – Поучения на неподвижные праздники (рукопис).
Літ.: ВПЄ. – 2007. – № 1 (610). – Січ.
О. А. Білоусько.