СЕРГІЙ (Гришин Олексій)

(12.02.1889, с. Шемозеро Олонецької губ., Росія – 01/14.10.1943) – церковний діяч, архієпископ.
Нар. в селянській сім’ї. Закінчив Петрозаводське духов-не училище, Петрозаводську духовну семінарію (1911), С.-Пе-тербурзьку духовну академію (1915). Студентом прийняв чернечий постриг. 06.05.1914 рукопокладений у сан ієромонаха. 1915 відправлений на фронт військовим священиком. З 1917 (1918) служив намісником-настоятелем Боровського Панфутіївського монастиря. З 1925 перебував осторонь церковного життя. 23.04.1927 хіротонісаний на єпископа Серпуховського з призначенням на посаду керуючого справами Св. Синоду. З 03.04.1828 – єпископ Олонецький і Петрозаводський, з 05.05.1928 – єпископ Полтавський. 09.04.1930 уведений у сан архієпископа. З 21.03.1932 – архієпископ Київський, з 26.06.1934 – архієпископ Харківський, з 23.10.1934 – архієпископ Вишегородський, з 05.02.1935 – архієпископ Владимирський. 18.04.1936 заарештований, єпархією не керував. З 1941 – архієпископ Можайський і керуючий Московською єпархією, з 1942 – архієпископ Горьківський і Арзамаський. 08.09.1943 взяв участь у Архієрейському соборі, який прийняв постанови про обрання патріархом владики Сергія, про відлучення священнослужителів від церкви та позбавлення їх сану за перехід на бік ворога. Нагороджений діамантовим хрестом на клобук (1934). Похов. у Москві.
Пр.: В Отечественной войне Православная Церковь и ее глава выполняют заветы Патриарха Тихона. – Горький, 1942; Правда о религии в России. – М., 1942; ВПЄ. – 2007. – Трав. – № 5 (65). – С. 14.
Т. П. Пустовіт.