СИЛЬВЕСТР

(Гаєвський; 1876, Волинь – 1975) – державний і церковний діяч, єпископ, науковець, педагог.
Закінчив Київський університет (1912). Учасник націо-нально-визвольних змагань, у 1918–1919 працював на посаді державного секретаря Директорії УНР. У міжвоєнний період займався педагогічною та науковою працею в галузі літературознавства. Дійсний член ВУАН, проф. Кременчуцького ІНО. Заарештовувався радянською владою у 1922 та 1933. З початком нацистської окупації включився у процес відродження УАПЦ, очевидно, входив до складу ВПЦР. З берез. 1942 очолював судовий відділ Вищого Церковного Управління. У трав. 1942 хіротонісаний на єпископа Лубенського. Під його юрисдикцією знаходилось бл. 100 парафій. Незважаючи на відсутність єпископа УАПЦ у Полтаві, нацисти не дозволяли С. керувати там церковним життям, хоча висвячення духовенства він здійснював для обох єпархій. У груд. 1942 С. відвідав Харків, де зустрівся з митрополитом Феофілом. Під час зустрічі висловлював невдоволення гітлерівською політикою в Україні. Радянські спецслужби наводять такий його вислів: «…Німці так настроїли проти себе населення, що зараз неможливо говорити про них як визволителів, а їх втручання у справи церкви, прагнення підвести її і духовенство під ранжир своїх військових закладів і своїх унтер-офіцерів, фельдфебелів, зневажає і церкву, і народ та робить перебування німців в Україні чим далі – все більш нестерпним». У 1944 виїхав на еміграцію до Німеччини. З 1949 жив у Австралії.
О. А. Білоусько.