СНІТИН с., Лубенський р­н. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ КП) громада. Воскресенська церква.

Церква на честь Воскресіння Господнього в с. Снітин Лубенського пов. (тепер Лубенського р­ну) збудована 1805 разом із дзвіницею на замовлення бунчукових товаришів, поміщиків Олександра Андрійовича та Якима Андрійовича Новицьких.
Мурована, однобанна, прямокутна в плані споруда тетраконхового типу. Зі сходу знаходилася напівкругла апсида, а до трьох сторін були прибудовані напівкруглі притвори. Стіни споруди були розчленовані рустованими пілястрами та прорізані великими прямокутними вікнами, пластика яких підсилювалася чередуванням плоских і рустованих поверхонь, а також декоративними полосками. Центральний об’єм перекривався чотирисхилим дахом і завершувався невеликим шестигранним дерев’яним барабаном. В інтер’єрі збереглася плоска стеля з двома кільцями для кріплення панікадила. Вівтарна частина відділена від основного об’єму аркою.
У 1902 мала 2 будинки для квартир причту. Діяли б­ка, школа грамоти (відкрита 1842 псаломщиком П. Барановським у власній квартирі), церковнопарафіяльне попечительство.
До парафії входив хут. Козубівка. 1902 парафіян – 797 душ чоловічої, 794 душі жіночої статі; 1912 парафіян козаків – 256, селян – 515.
У серед. 1930-х світловий барабан був розібраний, покрівлю над основним об’ємом зробили чотирискатною, а саму споруду пристосували під колгоспний склад.
Релігійна громада відновила діяльність під час німецької окупації 1942. По війні була зареєстрована органами радянської влади 08.01.1948 за № 211. Для релігійних відправ використовувала приміщення кол. церкви площею 90 кв. м. У післявоєнний період за рахунок релігійної громади церква була капітально відремонтована. Однак в первісному вигляді її не відновили. Замість світлового барабана був встановлений декоративний восьмигранний ліхтарик із хрестом.
1952 релігійна громада припинила свою діяльність, а споруду передали місцевому колгоспу і використовували до кін. 1980-х як зерносховище та складське приміщення.
В. ц. – зразок культового будівництва Лівобережної України у період переходу від стилю бароко до класицизму. Постановою РМ УРСР № 970 від 24.0.1963 споруда була взята під охорону держави як пам’ятка архітектури республіканського значення.
У новітній час громада В. Ц. зареєстрована 30.10.1997 за № 418. Богослужіння проводяться у культовій споруді (пам’ятка архітектури). Проводиться реконструкція храму. Відновлено покрівлю, підлогу, проведені внутрішні штукатурні роботи.
Із священиків відомі: Микита Михайлович Черняшевський (1902, у сані з 1897), Петро Федорович Каменецький (1912), ієрей Василь Ціко (2007), ієрей Андрій Семешко (2008); із псаломщиків: Василь Михайлович Ганицький (1902, на посаді з 1898, стихар 1898), Микола Іоаннович Петровський; із церковних старост: селянин Сергій Гаврилович Бойко (1902), селянин Федір Федорович Лисенко (1912), Сергій Митрофанович Німченко (2008).
Літ.: ДАПО. Ф. Р-4085. – Оп. 16. – Спр. 206. – Арк. 72; ПЕВ.ЧО. – 1894. – № 11. – Нояб. – С. 533; Клировая книжка…, 1902. – С. 375; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 158; РГПО, 2008. – Арк. 62.
В. О. Мокляк, В. А. Павленко,
Т. П. Пустовіт.