СОКІЛЬСЬКИЙ ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР

Чоловічий. Знаходився в м­ку Сокілка Кобеляцького пов. за 18 верст на південь від Кобеляк (за 3,0–3,5 км від сучасного с. Правобережна Сокілка, поруч із с. Перегонівка Кобеляцького р­ну). Місце під монастир, біля підніжжя гори Духової на березі р. Ворскла, було 1714 надано Никифором Федоровичем Полтавському Хрестовоздвиженському монастирю. Тому до 1749 С. м. був приписним до цього монастиря. За гетьманським універсалом 1717 С. м. отримав маєтності на р. Оріль.
У 1737 монастир зруйнували кримські татари, від чого лишилися знаки на трапезній Георгіївській церкві та на іконах Різдва Богородиці і сщмч. Георгія. Після цього ігуменом Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря Леонтієм (Золотницьким) С. м. був проданий з усіма ґрунтами і вітряками борисоглібському попу Іоанну Скляренку, який прийняв постриг у монастирі під іменем Ісайї. Тоді ж С. м. було ввірено Ісайї митрополитом Київським Рафаїлом для відбудови. Після відновлення 1738 іменувався скитом. 1749 був приписаний до Нехворощанського монастиря. 1763 грамотою митрополита Київського Арсенія знову став іменуватися монастирем; Ісайї належало бути в ньому будівничим і підкорятися безпосередньо архієрейській владі. До 1764 перебував у Київській, пізніше – у Херсонсько­Слов’янській єпархії. 1776 митрополитом Київським Гавриїлом у монастирі призначено начальництво ігуменське. Мав дві дерев’яні церкви: п’ятикупольну Преображенську (збудована не пізніше 1717) і Георгіївську, а також чудодійну ікону Божої Матері, святкування на честь якої відбувалися 23 лют.
Через незручність місця 1777 з благословіння архієпископа Херсонського і Слов’янського зусиллями ігумена Іринарха монастир із церквами, настоятельским будинком, братськими келіями й огорожею був перенесений на гору.
У 1786 С. м. скасовано, його маєтності секуляризовано. Преображенську церкву й ікону Божої Матері перенесено у м. Катеринослав.
Із ігуменів відомі: Ісайя (1738–1766), Софроній (1766–1772 ?), Іринарх (Рудановський) (не пізніше 1776–1778).
Літ.: Гавриил, архиепископ Тверский и Кашинский. Отрывок повествования о Новороссийском крае, из оригинальных источников почерпнутый. От основания в Новороссийском крае Новой-Сербии, до учреждения наместничества Екатеринославскаго с упразднением губерний Новороссийской и Азовской, за коим последовало упразднение в Славянской епархии, с 1751 по 1786 год // Зап. Одесского общества истории и древностей. – Одесса: В городской типографии, 1853. – Т. 3. – С. 113-115; Попов Х. [Х. П.] Материалы для истории монастырей Полтавской епархии в ХVІІ и ХVІІІ столетиях // ПЕВ.ЧН. – 1891. – № 23. – 1 дек. – С. 907-926;. № 24. – 15 дек. – С. 1000-1014; 1892. – № 4. – 15 февр. – С. 923-925; Зверинский, 1892. – С. 285; [Аноним]. Упразднённые и прекратившие своё существование православные монастыри в пре­делах нынешней Полтавской епархии (Краткий ист. очерк). // ПЕВ.ЧН. – 1897. – 26–27 июня. – № 20–21. – С. 795; Полтавщина. Енц. довід. – С. 880; Поселянин Е. Богоматерь. Описание Ее земной жизни и чудотворных икон. – М.: АНО «Православный журнал «Отдых христианина», 2002 // http://www.sedmitza.ru/text/440287.html/; Вирський Д. Кременчук від заснування до 1764 р. – К.: Інститут історії України НАНУ, 2004. – 436 с. // http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/vyrskyj/32.html.
В. В. Шерстюк.