СТЕБЛІНСЬКІ (Стеблін­Каменські, Стеблін­Камінські)

Cвященицько-дворянський рід Полтавської губ., відомий з 18 ст. Окремі представники:
С. Степан Іванович (рр. н. і см. невід.). У 1753 – священик, настоятель Парасковіївської церкви в с. Антипівка Золотоніської протопопії, 22.10.1777 склав заповіт, яким заповідав маєток трьом синам і дочці, тоді ж був звільнений поза штат або помер.
С. Іван Степанович (р. н. невід. – 08.02.1783, Переяслав). З 1768 – настоятель Переяславської Успенської соборної церкви, з 1783 – Іркліївський повітовий протопоп.
С. Григорій Степанович (бл. 1747 – ?). Починав як канцелярист (1771), з 1777 – священик Парасковіївської церкви в с. Антипівка Золотоніського пов., у 1792 – настоятель Золотоніської Троїцької кладовищенської церкви. Занесений до 4-ї частини дворянської родовідної книги Київського намісництва з прізвищем «Стеблін­Камінський», про що 1792 видана дворянська грамота.
С. (С.-К.) Іван Степанович (бл. 1755 – до 1816). Починав як священнослужитель, 1771 виключений з духовного стану. Військовий товариш, з 28.04.1776 – прапорщик 2-го легкокінного Малоросійського козачого полку, з 01.01.1778 – відставний підпоручик, з 26.01.1782 – бургомістр м. Золотоноша.
С. Антон Дмитрович (рр. н. і см. невід.). У 1792 – позаштатний священик церкви Різдва Богородиці м­ка Чигирин-Діброва Хорольського пов.
С. Василь Антонович (бл. 1755 – р. см. невід.). У 1796–1798 – священик церкви Різдва Богородиці м­ка Чигирин-Діброва Хорольського пов.
С. Іван Антонович (бл. 1763 – р. см. невід.). У 1793 – паламар церкви Різдва Богородиці м­ка Чигирин-Діброва Хорольського пов.
С. Іван Дмитрович (бл. 1842–1844 – ?). З 01.01.1862 – псаломщик церкви Різдва Богородиці м­ка Чигирин-Діброва Кременчуцького пов., у 1924–1925 позбавлений виборчих прав.
С. Павло Іванович (рр. н. і см. невід.). У сані священика з 1857. Настоятель Георгіївської церкви м­ка Чигирин-Діброва Кременчуцького пов. (1901–1912), протоієрей. Нагороджений орденом св. Анни 3 ст.
С. Дмитро Іванович (рр. н. і см. невід.). У 1888–1889 – позаштатний дячок церкви Різдва Богородиці м­ка Чигирин-Діброва Кременчуцького пов.
С. Яків Дмитрович (бл. 1849 – 23.01.1915). З 16.01.1879 – псаломщик церкви Різдва Богородиці м­ка Чигирин-Діброва Кременчуцького пов.
С. Антон Якович (1878 – ?). У сані священика з 24.09.1901. Законовчитель і зав. Горішне­Плавненської церковнопарафіяльної школи Кобеляцького пов., у 1901–1912 – священик Преображенської церкви в с. Твердохліби Кременчуцького пов. У 1930-х проживав у с. Бабичівка Глобинського р­ну. Священик. Заарештований 01.02.1932. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 19.04.1932 за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР до 3 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обл. прокуратурою 20.02.1991.
С.-К. Павло Степанович (1782–12.02.1856). З 08.07.1802 – на службі в Полтавському губ. правлінні, найближчий помічник ген.-губернатора кн. М. Г. Рєпніна у справі будівництва Полтавського інституту шляхетних панн, друг поета І. П. Котляревського.
С.-К. Степан Павлович (26.04.1814–17.12.1885) – педагог. Авт. низки праць про І. П. Котляревського.
С.-К. Єгор/Георгій Павлович (17.04.1815–04.05.1882). З 02.12.1856 – директор ліцею кн. Безбородька і Ніжинської гімназії, з 02.11.1869 – Віленський цивільний губернатор.
С.-К. Ростислав Андрійович (04.07.1857–17.07.1894) – революціонер-народник. Один із організаторів групи «Унія» в Полтаві. 1879 заарештований у Києві, засуджений до 14 років 10 місяців каторжних робіт, з 1885 – на поселенні в Якутії, з 1893 – в Іркутську. Авт. спогадів та щоденникових записів про Якутський край.
С.-К. Іван Єгорович/Георгійович (26.10.1887–02.08.1930). Навчався в Морському кадетському корпусі, з 02.03.1908 – мічман, з 1912 – лейтенант, служив на Балтійському флоті, у 1919–1921 – пом. директора маяків Балтійського флоту. Потім – псаломщик, диякон (з 1920), священик (з 1923) Троїцької церкви в Петрограді. У лют. 1924 заарештований у справі «пра­вославних братств» і засуджений до 3 років ув’язнення, працював бухгалтером в інженерному відділі Соловецького табору. З лист. 1927 – настоятель церкви Покровського Дівочого монастиря у Воронежі, прибічник «йосифлянства» (митрополита Іоанна Петроградського). 1929 заарештований, засуджений до 3 років виправно-трудових таборів, перебував у Соловецькому таборі, розстріляний у Воронежі. Постановою Ювілейного архієрейського собору РПЦ (13–16.08.2000) включений до Собору святих новомучеників і сповідників, що постраждали за віру.
С.-К. Григорій Євгенович (12.11.1876–1959) – лікар­хірург, д­р медицини (1920), проф. Московського університету, засл. лікар РРФСР. Нагороджений орденами Леніна, «Знак Пошани».
С.-К. Михайло Іванович (29.11.1903–17.09.1981) – вчений, д­р філологічних наук (1948), проф. Працював у Ленінградському університеті. Завідував кафедрами германської, скандинавської (1958–1978) філології. Почесний д­р Стокгольмського (1969) та Рейк’явікського (1971) університетів.
С.-К. Іван Михайлович (05.11.1945) – вчений, д­р філологічних наук (1985), проф. (1987), чл.-кор. РАН (1997). Працює у С.-Петербурзькому університеті. Зав. кафедрою іранської філології (з 1991), декан Східного факультету (з 1995).
Літ.: Павловский, 1912. – С. 190; Павловский, 1914. – С. 260; Коротенко В. В., Стеблин-Каменский И. М., Шумков А. А. Стеб­лин­Каменские (Стеблинские, Стеблин-Каминские). Опыт исто-ри-ко-генеалогического исследования. – СПб., 2005; РІ-4, 2006. – С. 260.
В. В. Коротенко.