ФЕДОРІВКА с., Карлівський р­н. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ МП) громада. Благовіщенська церква.

Церква на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці в с. Федорівка Костянтиноградського пов. (тепер Карлівського р­ну) збудована 1828 коштом графині Марії Григорівни Розумовської та парафіян. Мурована, хрещата у плані, однобанна. Центральний простір середохрестя перекритий півсферичним куполом на циліндричному світловому барабані, в якому знаходиться вісім вікон з напівциркульними завершеннями. Барабан має розвинутий карниз із великим виносом і відзначається декоративністю. Особливу урочистість йому надає ритмічне чергування восьми високих вікон із напівциркульними завершеннями і спарені трьохчетвертні колони доричного ордеру. Усі чотири гілки хреста були акцентовані чотириколонними портиками доричного ордеру, скомпонованих попарно колон, що завершувалися трикутними фронтонами. У 1878, майже через 50 років після завершення будівництва, із західного боку поряд із храмом завершено спорудження двоярусної дзвіниці, після чого простір між нею та церквою з’єднали невеликим переходом. При цьому було розібрано західний портик. Усі фасади першого ярусу дзвіниці мають невисокі трикутні фронтони. Другий, дзвоновий, ярус має високі аркові отвори – голосники. Вертикальність дзвіниці підсилено креповками зрізаних кутів. Форма куполу дзвіниці аналогічна завершенню самого храму. У вирішенні внутрішнього простору споруди використано принцип висотного розкриття. Бокові гілки храму перекриті коробчастими склепіннями. Оформлення інтер’єру олійним живописом створювало ілюзію кессонного куполу. На парусах були зображення євангелістів.
Освячення церкви відбулося 01.10.1878. Стіни, виведені із цегли, спочатку були поштукатурені. Згодом тиньк збили, стіни та всі профілі оббили листовим залізом та пофарбували в білий колір. Поточний ремонт проводився один раз на п’ять років.
У 1902 Б. ц. володіла 33 дес. ружної, 5 дес. 2304 кв. саж. садибної землі. Мала церковну сторожку. Діяли бібліотека, у парафії – два училища, церковнопарафіяльна однокласна школа, церковнопарафіяльне попечительство.
1902 парафіян – 1525 душ чоловічої, 1628 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 15, міщан – 10, селян – 2574.
За свідченнями старожилів, Б. ц. була закрита для богослужіння у серед. 1930-х. Тоді було демонтовано хрести, дзвони відправлено в металобрухт, знято зовнішню металеву обшивку фасадів. Дехто навіть намагався приступити до розібрання самої будівлі, але цегляна кладка виявилася настільки міцною, що годі було про це й думати. Тому храм почали використовувати в якості складу для зберігання колгоспного збіжжя.
Б. ц. відновила діяльність 1942, під час німецької окупації. Свідченням цьому є «Подпіска…» поч. 1944, засвідчена підписами трьох членів церковної громади: Федором Івановичем Пирликом, Петром Якимови–чем Борисенком, Павлом Борисовичем Королем. Після звільнення села радянськими військами громада була зареєстрована в Полтавському облвиконкомі 20.02.1944 за № 312. За «Типовим договором», укладеним між «гражданами села Федоровки» та «Исполнительным Комитетом Карловского Районного Совета Депутатов Трудящихся» 26.11.1945 (зареєстрований 12.04.1946) церковній громаді передавалося «в бессрочное, безплатное пользование находящееся в с. Федоровке одноэтажное каменное церковное здание с находящейся при нем сторожкой и Богослужебными предметами по особой описи..». Тоді ж на куполі церкви та дзвіниці встановлено хрести.
Із початком нових гонінь на церкву на поч. 1960-х під тиском було «отримано заяву» за підписом 9 членів церковної громади – людей похилого віку, що вони «не заперечують проти зняття з реєстрації релігійної общини села». Після цього відповідне рішення було ухвалено виконкомом Карлівської районної ради за № 296 від 18.11.1961. Останній пункт документу свідчив, що приміщення Б. ц. «буде в подальшому використане шляхом злому як будівельний матеріал». Для більшої переконливості до комплекту документів замість світлин загального вигляду споруди додавалися фото окремих її частин, які потребували ремонту. Проте Уповноважений у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР по Полтавській обл. М. Я. Базавлук не погодився з таким рішенням, змінивши його в своєму «Узгодженні» на дещо інше: «Согласно решения исполкома Карловского районного Совета помещение церкви после снятия с религиозной общины (!) будет использовано под клуб, после переоборудования». Це формулювання й лягло в основу постанови Ради у справах РПЦ від 01.02.1962 № 32. Після винесення рішення бл. року храмова споруда стояла зачиненою. Акт закриття Б. ц. фактично відбувся 21.04.1963, коли було вивезено церковне майно. За свідченням очевидця тих подій Є. Д. Чурляєва, до райцентру забрано великий срібний хрест, давнє євангеліє та 5 образів (решта ікон розійшлася серед віруючих мешканців села). Ін. церковне начиння перебувало в такому занедбаному стані, що не могло бути утилізоване. Після цього храмова споруда залишилася без нагляду, чим скористався дехто з місцевих жителів – було знято вхідні двері, зірвано підлогу тощо. Деякий час приміщення церкви використовувалося для зберігання зерна, а 1976 було перетворено на сховище мінеральних добрив. Довершила руйнування пожежа, що трапилася в результаті попадання блискавки.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 26.09.1979 № 442 приміщення Б. ц. взято під охорону держави як пам’ятку архітектури республіканського значення, охоронний № 1479.
Проте будівля й досі знаходиться в аварійному стані, реставраційні роботи не ведуться.
У новітній час громада Б. ц. зареєстрована 27.10.1994 за № 72. 2000 громаді виділено приміщення під молитовний дім. Питання відновлення Б. ц. залишається відкритим.
Із священиків відомі: Іоанн Олексійович Житецький (1902, 1912, у сані з 1877, нагороджений скуфією 1896), Василь Григорович Запорожченко (30.12.1944–20.08.1954), Іаков Іоаннович Войко (20.08.1954–23.01.1957), Терентій Іванович Марюта (23.01.1957–03.02.1959), Григорій Васильович Шабельник (03.02.1959–09.1961), Віктор Нечитайло, Олег Лисенко, Микола Прищ (18.08.2003–?), ієромонах Діонісій (Кушков) (2008); із псаломщиків: диякон Георгій Савович Дручевський (1902, у сані з 1898), Гаврило Романович Запорожченко (1902, на посаді з 1852), Андрій Васильович Артамонов (1912), Василь Гаврилович Дубинський (1912); із церковних старост: селянин Тимофій Данилович Ємець (1902), селянин Федір Стефанович Кабак (1912), Станіслав Федорович Голубенко (2008).
Літ.: ЦДІАУ. – Ф. 1632. – Оп. 1. – Спр. 35. – Арк. 22; ДАПО. – Ф.Р.-4085. – Оп. 16. – Спр. 181. – Арк. 1-21, 24, 26, 29, 30; Спр. 205. – Арк. 2,3, 4, 6; Архів ПЄУ УПЦ МП; Клировая книжка, 1902. – С. 236; Справочная клировая книга, 1912. – С.105; Релігійні громади Полтавської області станом на 01.01.2008 р. // Інформація відділу у справах національностей та релігій Полтавської облдержадміністраціїї.
В. О. Мокляк, В. А. Павленко,
В. А. Пилипець, Т. П. Пустовіт.