ШЕВЧЕНКО Тарас Григорович

(25.02/09.03. 1814, с. Моринці, тепер Черкаської обл. – 26.02/10.03.1861, С.-Петербург, Росія, прах перенесено до м. Канів на Черкащині) – поет і мистець (артист-маляр, аквареліст, графік).
Навчався у С.-Петербурзь­кій АМ (1838–1845, проф. К. Брюллов). У 1843–1844, 1845–1846, 1859 перебував на території Полтавщини, відвідавши загалом понад 50 населених пунктів (деякі – неодноразово). Замальовував історичні й археологічні пам’ятки, оглядав руїни давніх укріплень, сторожові могили. Виконав малюнки, сепії й акварелі із зображенням національних православних храмів Полтави (Успенський кафедральний собор і хата І. Котляревського, панорама Хрестовоздвиженського монастиря), Переяслава (Покровська і Михайлівська церкви, Вознесенський собор), Густинського монастиря (Миколаївська і Петро-Пав-лівська церкви, трапезна), Василівки – батьківщини М. Гоголя (дзвіниця), Андрушів, краєвидів Решетилівки, переяславських і приорільських сіл, чаші Густинського монастиря (всі – 1845–1846). Вони немов доповнюють поетичний опис краю в ліричних і прозових творах Кобзаря (названі храми згадані у повістях «Близнецы», «Музыкант», «Наймичка»). Твори Ш., створені на Полтавщині, мають мистецьку принадність як взірці лірико-реального зображення природного довкілля, архітектурної й культурної спадщини.


Літ.: Ротач П. Біля гнізда соловейка. Т.Г. Шевченко в Полтаві // Ротач П. Біля гнізда соловейка. Літ.-краєзнавчі студії. – Полтава, 1993. – С. 65-84; Ротач П. Від Удаю до Орелі. Сторінки полтавської Шевченкіани. – Полтава, 2000; Ханко, 2002. – С. 210 – 211.
В. М. Ханко.