ЮРКЕВИЧ Памфил Данилович

(16/28.02. 1826. с. Ліпляве Золотоніського пов. Полтавської губ., тепер Канівського р­ну Черкаської обл. – 04/16.10.1874, м. Москва) – мислитель, педагог, творець «філософії серця».
Нар. в сім’ї священика. Закінчив Переяславське духов­не училище (1841), Полтавську духовну семінарію (1847), Київську духовну академію (1851). Залишений в академії викладачем філософії, виріс до ординарного професора (1861). Автор праць: «Ідея» (1859), «Серце і його значення в духов­ному житті людини, згідно з ученням Слова Божого» (1860), «З науки про людський дух» (1860). Основою духовного життя людини мислитель вважав «серце» – вищу й глибинну діяльність людської душі, яка стоїть поза межами розуму. Як учений і лектор користувався величезним авторитетом у студентському середовищі. Після поновлення кафедри філософії в Московському університеті виявився єдиним підготовленим професором, щоб посісти цю кафедру. Переїхавши до Москви, підтвердив репутацію найвидатнішого філософа свого часу. 1864 перейшов на кафедру педагогіки і незабаром дістав визнання як видатний педагог­теоретик. Педагогічна теорія Ю. була органічним продовженням його філософського вчення. Значущість педагогічної діяльності вчений виводив із божественного одкровення, яке «ставить вище всіх звань царя, священика й учителя». У пізніші часи Ю. був викреслений з історії наукової думки російськими марксистами.
Літ.: Павловский, 1912. – С. 230; Нова історія Полтавщини, 2003. – С. 229-230.
О. А. Білоусько.