БЕЗСАЛИ с., Лохвицький р-н. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ МП) громада. Михайлівська церква.

Про існування дерев’яної церкви в ім’я архістратига Михаїла у документах Полтавської духовної консисторії згадується у 1849, коли при церкві було споруджено дзвіницю. Вірогідно, що храм було збудовано у серед. 18 ст., підтвердженням цьому була справа консисторії «О прославлении в с. Безсалах чудотворной иконы». 1865 храм було відремонтовано, тоді ж були проведені роботи з ремонту іконостасу. Доля цієї церкви невідома.

Нова М. ц. збудована 1894 на кошти імператора Миколи ІІ, Св. Синоду та парафіян. Дерев’яна. Первісно для дзвонів було поставлено дерев’яний навіс. Для облаштування храму церковною громадою придбано дерев’яний, різьблений іконостас 18 ст. роботи С. Шалматова, що раніше знаходився в Успенському кафедральному соборі м. Полтава. 1895 при М. ц. діяла жіноча церковнопарафіяльна школа, налічувалося 1/3 дес. садибної та 33 дес. ружної землі. 1902 мала дерев’яну церковну сторожку, два будинка для священика і псаломщика, земельні володіння складалися з 13 дес. церковної та 84 дес. ружної землі. Діяло училище, облаштоване Полтавським губернатором на 100 руб., виділених імператором Миколою ІІ. 1912 церква мала 33 дес. ружної землі.

1895 у парафії знаходилися с. Безсали та 2 хутори, богослужіння відвідувало 2579 душ обох статей. 1902 до парафії належали с. Безсали та хутори Слобідка і Дядьківщина, службу відвідувало 2417 душ обох статей. 1912 до парафії належало 3 н. п., богослужіння відвідувало 2804 душі.

М. ц. була закрита рішенням Лохвицької районної ради у 1934 на «клопотання трудящих», після чого приміщення використовувалося під сільський клуб.

Релігійна громада відновила свою діяльність 1942. Державну реєстрацію пройшла 01.08.1944 за № 106. Для богослужінь спочатку використовувала приміщення церкви. Після відібрання храмового приміщення для релігійних потреб використовувався сільський будинок. Знята з державної реєстрації 1961.

У новітній час відновила діяльність як громада УПЦ МП. Зареєстрована органами державної влади 23.08.1995 за № 64.

Із священиків відомі: Григорій Іванович Храпков (1895), Дмитро Митрофанович Сінницький (Севницький) (1902, 1912), Іоанн Семенович Білецький (1946), Яким Каленикович Мовчан (1956); із дияконів: Павло Дмитрович Гасуха (1912), Протоієрей Левко Мелетич (2008); із псаломщиків: Симеон Феофанович Пущанський (1895), Олексій Трохимович Еллінський (1895), Яків Петрович Розсошинський (1902, 1912), Яків Іванович Шкляровський (1902, позаштатний 1912), Остап Степанович Тютюнник (1944); із церковних старост: козак Яків Гордійович Квач (1902), козак Йосип Савич Труш (1912), Юлія Миколаївна Бабенко (2008).

Літ.: ДАПО. – Ф. Р-4085. – Оп. 16. – Спр. 75; Коломенский, 1895. – С. 277-278; Клировая книжка…, 1902. – С. 21; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 126; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.