БЕРЕЗОТОЧА с., Лубенський р-н. Православної Церкви (УПЦ МП) громада. Покровська церква.

Церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці у с. Березоточа Лубенського полку (тепер Лубенського р-ну) збудована на поч. 18 ст. – про її існування свідчить вкладний запис 1738 на «Апостолі» київського друку 1722: «сія книга, глаголенная апостол, куплена Евфімиею Прокоповною Касянихою за цену руб. 3 з гривнею и придана до храму Покрова Пресвятыя Богородицы в селе Березоточи, сотне полковой Лубенской, за священства того часа попа Андрея Ивановича и будучи на тот час ктиторей Ст. Беличенка и Ив. Микитенка, дабы за ей Евфимію жертва Богу приносима была въ живыхъ, а за ее мужа Онисима – въ мертвыхъ, а куплена въ року 1738…». 1759 до церкви запорозьким козаком Дядківського куреня Василем Михайловим подаровано «Октоїх» київського друку 1739 із вкладним записом: «1759 коз. Сечи Запорожской куреня Дядковского Вас. Михайлов… для поминовения мене и родителей моих, а именно іерея Михаила… и прародителей іерея Андрея … Месячныя минеи… отъ книгъ… Кулябки іерея, викарія Лубенского. Соб. ц. 1752 года». З невідомих причин у 1795 з дозволу київського митрополита Самуїла (Миславського) була збудована нова дерев’яна П. ц. 1819 храм ремонтовано «по ветхости его». 1846 до нього було прибудовано дерев’яну дзвіницю, 1886 церкву та дзвіницю посталено на мурований цоколь. У результаті усіх перебудов постала дерев’яна, одноверха, хрещата в плані п’ятидільна споруда у стилі «єпархіальної» архітектури. Усі дільниці мають квадратну у плані форму, за винятком західної, до якої 1846 було прибудовано притвор, що з’єднав з храмом новозбудовану наметову триярусну дзвіницю. До вівтарної частини прибудовано квадратні у плані ризницю та паламарню. Над центральним четвериком за допомогою парусів встановлено восьмигранний світловий барабан, площини якого прикрашені високими арковими вікнами. Барабан має наметову покрівлю, що завершується декоративним ліхтариком та шоломоподібною маківкою. Триярусна дзвіниця має два квадратних у плані яруси, що освітлюються високими арковими вікнами, та восьмигранний дзвоновий ярус з чотирма арковими прорізами. Завершується дзвіниця наметовим покриттям, аналогічним до покриття основного об’єму храму.

1895 П. ц. володіла 1 дес. садибної і 33 дес. ружної землі. 1901 – 2 будинки, 33 дес. 150 кв. саж. ружної землі, діяла жіноча церковнопарафіяльна та жіноча земська школа грамоти (відкрита 1892). 1902 діяли церковна б-ка, жіноча церковнопарафіяльна школа, земське народне училище та церковнопарафіяльне попечительство; церква мала будинок для священика.

1895 службу відвідувало 2468 душ обох стетей. 1901 у парафії – 338 дворів. 1902 до парафії входили с. Березоточа та хутори Яковлеві, церковні відправи відвідувало 1649 душ обох статей; 1912 – 2693 душ різних станів.

1918 церква закрита, знято хрести і дзвони. 1934 перетворена на зерносховище. Відновила діяльність під час Другої світової війни. У новітній час релігійна промада зареєстрована органами державної влади 30.03.1997 за № 134.

Із священиків відомі: Андрій Іванович (1738), Яків Іванович Яковлєв (1758), Федір Лятичевський (1758), Софроній Аронський (1798), Трохим Бєдиковський (1798), Олексій Каменський (1828), Петро Александрович (1894), Петро Васильович Базилевський (1895), Василь Іванович Савченко (1902, 1912), ієрей Василій Бабич (2008); із псаломщиків: Петро Удоденко (1894), Олександр Іванович Білецький (1895), Яків Андрійович Зеленський, Іван Якович Негієвич (1902, 1912); із церковних старост: козак Іван Олексійович Коломієць (1902), козак Конон Володимирович Ярош (1912); із ктиторів: Ст. Біличенко (1738), Іван Микитенко (1738).

Літ.: Архів ПЄУ УПЦ МП; Коломенский, 1895. – С. 265; Грановский, 1901. – С. 388-389; Клировая книжка…, 1902. – С. 373-374; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 145; Полтавщина: Енц. довід., 1992. – С. 686; Приватний архів В.О. Мокляка; Приватний архів В.А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.