БИКОВЕЦЬ Олександр Костянтинович

(29.12.1924, с. Велика Багачка, тепер смт, райцентр Полтавської обл.) – священнодіяч.

Син Биковця К. П. Наприкінці Другої світової війни опинився в Німеччині. В табірній церкві св. Миколая м. Пфорцгайм прийняв сан священика від архієпископа Григорія. З 1949 очолював парафії УАПЦ у США – у Вілліментику, Коннектикуті, Джонсі, Оклахомі, а з 1952 – в Детройті, Мічигані, де за його активною участю було збудовано церкву св. ап. Андрія Первозваного. Майже 20 років був незмінним секретарем Малої Ради УАПЦ (Соборноправної), ред. її журн. «Православний українець», двох ювілейних календарів та першого друкованого видання «Проповіді на Апостольські Послання» митроп. В. Липківського. Ініціатор створення Видавничої комісії з перевидання богослужбових книг ВПЦР з 1920-х у Києві та з видання ін. книг, зокрема, молитовника, літургії, страсних і великодньої відправ, мінеї, «Служби на Поклони» в пер. архієпископа Йосипа (Оксіюка) тощо. 18.10.1986 Б. обраний єпископом на ювілейному Соборі УАПЦ в Чикаго, хіротонія відбулася 16.10.1988 у соборі архангелів Гаврила та Михайла в Аделаїді (Австралія). Після здобуття Україною незалежності неодноразово відвідував батьківщину, приїздив до Полтави, правив службу в церквах Київського патріархату.

Літ.: Дениско Ганна. Олександр, син убієнного Костянтина… // Полтавська Думка. – 1997. – 5 верес.; Крусь Юрій. П’ятдесятиліття священства Архипастиря УАПЦ // Українські вісті. – Детройт, США. – 1999. – № 33 (3361). – 12 верес.

О. П. Ротач.