БІЛИКИ смт, Кобеляцький р-н. Православної Церкви громада. Різдвяно-Богородицька церква.

Дата будівництва першої дерев’яної церкви на честь Різдва Пресвятої Богородиці у м-ку Білики Полтавського полку (тепер смт Кобеляцького р-ну) невідома. Лише теоретично можна висловити здогад про існування у кін. 17 – на поч. 18 ст. Найдавніша відома згадка про храм відноситься до 1722, коли пасіка церкви налічувала 19 вуликів. У 1762 на місці старої коштом кошового Запорозь­кої Січі Григорія Федоровича Лантуха та запорозького козака Данила Міняйла збудовано нову дерев’яну церкву. Згадується 10.10.1776 у зв’язку з передачею її з відомства Київської до Слов’янської та Херсонської єпархії. На той час у ній правили службу 1 священик («піп») та 3 церковнослужителі. У 1861 та 1867 проведено ремонти, 1881 поставлено на мурований цоколь та прибудовано дерев’яну дзвіницю. Освячення перебудованого храму відбулося 03.10.1881. У колекції ПКМ зберігається металева закладна дошка храму 1881.

1890 володіла 0,25 дес. садибної та 33 дес. ружної землі, мала два будинки для причту, діяла церковнопарафіяльна школа. 1895 володіла церковним капіталом у 500 руб. наймала комору для власних потреб та отримувала прибуток від належного їй парому через р. Ворсклу. 1902 мала власну комору для зберігання церковних речей, діяли церковна б-ка та змішана церковнопарафіяльна школа, 1912 працювала двохкомплектна однокласна церковнопарафіяльна школа.

У жовт. 1776 у церковній парафії значилося 67 дворів. 1895, крім частини населення м-ка Білики, до парафії входили жителі трьох не названих урочищ і хуторів, службу відвідувало 2585 душ обох статей. 1902, крім частини жителів м-ка Білики, до парафії входили хутори на р. Маячці, на Крутій Горі та Скубовій горі, церковні відправи відвідувало 2321 душ обох статей. 1912 у парафії значилося 2104 душі.

У 1909 церква виступила одним із фундаторів колекції Полтавського єпархіального давньосховища, передавши до збірки старовинний кипарисовий у срібній оправі хрест висотою 9 вершків, з рельєфними зображеннями з одного боку Розп’яття з предстоящими, Господа Саваофа, Духа Святого та Іоанна Милостивого, з другого – Хрещення Господнього, св. Миколая та св. вмц. Варвари. Хрест мав круглу підставку, декоровану рослинним орнаментом. 1915 його разом з колекцією давньосховища було подаровано Полтавською єпархією Природничо-історичному музею Полтавського губ. земства. До 1941 хрест знаходився у збірці ПКМ, його подальша доля невідома.

Храм закрито та зруйновано у 1930-х.

Із священиків відомі: Петро Юхимович Чаловський (1890, 1895, 1902, позаштатний 1912), Костянтин Дмитрович Орлов (1912); із псаломщиків: Григорій Хрисантійович Бєлінський (1890), Іван Іванович Кривусьов (1895), Федір Михайлович Протопопов (1902), Федір Васильович Плахотін (1902), Митрофан Адріанович Міщенко (1912); із паламарів: Прокіп Омелянович Молчанов (1890, 1895, 1912); із церковних старост: козак Василь Іванович Саган (1902), Діонісій Іванович Галь (1912).

Літ.: Джерела…, 2004. – С. 163; Коломенский, 1890. – С. 178-179; Коломенский, 1895. – С. 129; Клировая книжка…, 1902. – С. 209; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 62-63; Трипольский, 1908. – С. 63; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.