БІЛІНСЬКІ

(Білинські) – священицько-дворянський рід Полтавської губ., відомий з 18 ст. Родовідний розпис роду нараховує до 60 прямих нащадків священика Якима Білінського. Представники роду служили в церквах с.с. Нехайки Пирятинського, Середняки Гадяцького, Диканька Полтавського, Степанівка Хорольського, Капустинці й Сергіївка Пирятинського пов., м.м. Золотоноша, Переяслав та ін.

Б. Яким Васильович (бл. 1733 – р. см. невід.). У 18 ст. – священик Покровської церкви с. Нехайки Пирятинського пов. (тепер Золотоніського р-ну Черкаської обл.).

Б. Василь Якимович (бл. 1769 – р. см. невід.). Закінчив Київську духовну академію «с билетом хороших успехов». У 22.12.1792–1828 – священик Покровської церкви с. Нехайки Пирятинського пов.

Б. Яків Якимович (бл. 1776–1816). Священик Стефанівської церкви с. Степанівка Хорольського пов. (тепер Хорольського р-ну).

Б. Всеволод Васильович (бл. 1804 – р. см. невід.). Диякон (з 03.03.1828), священик (з 04.03.1828) Покровської церкви с. Нехайки Пирятинського пов., з 28.10.1830 – священик Покровської церкви с. Антонівка Пирятинського пов. (тепер Варвинського р-ну Чернігівської обл.).

Б. Іасон Васильович (бл. 1809 – 04.1885). З 29.03.1831 – священик Покровської церкви с. Нехайки Пирятинського пов. Нагороджений благословінням Св. Синоду (30.08.1865), набедреником (15.12.1856), фіолетовою скуфією (02.05.1859), камилавкою (14.05.1867), орденом св. Анни 3 ст. (03.02.1870), наперсним хрестом від Св. Синоду (15.04.1878), бронзовими хрестом і медаллю в пам’ять Кримської війни 1853–1856. 29.03.1881 у с. Нехайки урочисто відзначили 50-річчя пастирського служіння о. Іасона.

Б. Микола Якович (бл. 1805 – р. см. невід.). З 03.05.1823 – дячок Іоанно-Предтечен­сь­кої церкви с. Малютинці Пирятинського пов. (тепер Пирятинського р-ну). 27.10.1826 призначений півчим в «архиерейскую вокальную музику» (архієрейський хор Переяславського кафедрального Вознесенського собору). З 01.07.1830 – диякон Покровської церкви с. Нехайки, з 28.07.1835 – священик Миколаївської церкви с. Свічківка. 1841 переведений до церкви Андрія Первозваного с. Великий Мечет Пирятинського пов.

Б. Хрисанф Якович (бл. 1812 – до 1880). У 1863 – священик Троїцької церкви с. Диканька.

Б. Григорій Іасонович (бл. 1832–28.02.1893). З 12.08.1856 – священик Михайлівської церкви с. Капустинці Пирятинського пов. (тепер Прилуцького р-ну Чернігівської обл.), з 12.10.1873 – протоієрей, настоятель Успенської соборної церкви в м. Золотоноша. Нагороджений набедреником (13.05.1864); схваленням та благословінням єпархіального начальства (22.03.1865); скуфією (03.08.1871); камилавкою (18.04.1875); наперсним хрестом від Св. Синоду (01.04.1882); орденами св. Анни 3 і 2 ст. (03.02.1885, 15.05.1891). Похов. у Золотоноші поряд з могилою сина.

Б. Михайло Іасонович (бл. 1835 – р. см. невід.). У 1863–1902 – священик церкви с. Сергіївка Пирятинського пов. Нагороджений орденом св. Анни 3 ст. (1900).

Б. Олександр Іасонович (22.11.1837, с. Нехайки Пирятинського пов. – р. см. невід.). З 17.03.1863 – священик церкви Іоанна Многостраждального с. Середняки Гадяцького пов. Нагороджений набедреником (1881), синодальною фіолетовою скуфією (1886), камилавкою.

Б. Іван Іасонович (бл. 1842, с. Нехайки Пирятинського пов. – 29.12.1915/11.01.1916, Одеса). Закінчив Полтавську духовну семінарію. У 1865–1912 – священик Михайлівської церкви м-ка Драбів Золотоніського пов. Влаштував у м-ку Драбів муровану церкву-школу в честь Серафима Саровського, сприяв побудові нових церковних будівель у с.с. Миколаївка, Львівка, Бойкова Слобідка, Безбородьківський хуторах Жорнокльови, Михалівка, Олімпіадівка, Деркачівка. Похов. у Драбові. Нагороджений орденом св. Анни 3 ст. (1900).

Б. Василь Іасонович (бл. 1857 – р. см. невід.). З 18.05.1879 до 01.12.1880 – вчитель народного училища в с. Вознесенське Золотоніського пов. З 16.02.1882 – реєстратор Золотоніського повітового поліцейського управління; потім перебував на різних поліцейських посадах у м.м. Пирятин, Полтава, Золотоноша, Зіньків. У 1903 – становий пристав 1-го стану Зіньківського пов. (в м-ку Опішня).

Б. Віктор Хрисанфович (бл. 1848 – р. см. невід.). З 08.01.1870 до 1888 – псаломщик церкви с. Піщане Полтавського пов., у 1902 – псаломщик церкви с. Бодаква Лохвицького пов., у 1912 – псаломщик церкви с. Коврай Золотоніського пов. 14.04.1912 звільнений з виключенням із духовного звання. (За ін. даними – псаломщик Святодухівської церкви с. Богдани Пирятинського пов., 04.06.1876 переміщений до Різдвяно-Богородицької церкви с. Велика Каратуль Переяславського пов.).

Б. Григорій Хрисанфович (бл. 1865 – р. см. невід.). З 02.08.1885 до 1888 – псаломщик Різдвяно-Богородицької церкви м-ка Білики Кобеляцького пов.

Б. Григорій Григорович (рр. н. і см. невід.). З 16.08.1885 – священик Михайлівської церкви с. Капустинці Пирятинського пов. Нагороджений скуфією (1897), орденом св. Анни 3 ст.

Б. Михайло Михайлович (рр. н. і см. невід.). У сані з 1894, у 1902 – священик Покровської церкви с. Нехайки Пирятинського пов., у 1912 – священик Покровської церкви м. Переяслав, у 1912 – священик Борисо-Глібської церкви м. Переяслав.

Б. Леонід Олександрович (17.05.1869, с. Середняки Гадяцького пов. – р. см. невід.). У 22.09.1893–20.10.1893 служив у Харківській поштово-телеграфній конторі, з 1911 – поліцейський наглядач у м. Миргород.

Б. Михайло Іванович (12/24.07.1883 – 11.1921, біля с. Малі Миньки, побл. м. Базар на Волині). Закінчив курс 2-ї Київської гімназії та Московського Лазаревського інституту східних мов. У лют. 1906 призваний на військову службу та зарахований юнкером 18-го флотського екіпажу Балтійського флоту. З 17.09.1908 – підпоручик по адміралтейству, в груд. 1910 переведений до Окремого корпусу прикордонної варти (3-я прикордонна Аугсбурзька бригада, о. Езель), перейменований у корнети. У груд. 1911 зарахований до запасу флоту, перейменований у підпоручики. Під час Першої світової війни – командир роти 1-го Балтійського флотського екіпажу, завідував зброєю екіпажу та зброярською майстернею. З 22.03.1915 – поручик. З 23.01.1918 – пом. командира 2-го Балтійського флотського екіпажу. За гетьманату П. Скоропадського – заст. начальника Гол. морської господарчої управи. Після повалення гетьманського режиму – морський міністр в уряді Директорії, командир Морської дивізії, у 1920 – міністр внутрішніх справ УНР. Нагороджений медаллю «За хоробрість» ( 1906), орденами св. Станіслава 3 ст. (1915), св. Анни 3 ст. (1916). Загинув у лист. 1921 під час Другого Зимового походу Армії УНР.

Б. Микола Вікторович (бл. 1877 – р. см. невід.). У 1898–1901 – псаломщик польової військової церкви, з 05.02.1902 – псаломщик Хрестовоздвиженської церкви с. Березова Лука Миргородського пов., з 11.08.1903 – псаломщик Миколаївської церкви с. Мацьківці Лубенського пов., з 27.06.1907 – псаломщик Різдвяно-Богородицької церкви м-ка Бориспіль Переяславського пов., з 14.05.1910 – псаломщик Пелагіївської церкви м-ка Великий Хутір Золотоніського пов. (тепер Драбівського р-ну Черкаської обл.), з 05.01.1913 – псаломщик Преображенської церкви с. Бубнів Золотоніського пов. 1914 призваний на військову службу й відправлений до діючої армії, 278 піхотний Кромський полк, звільнений 07.11.1917. У 1917–1918 – псаломщик Преображенської церкви с. Соснова Переяславського пов. (тепер Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл.), з 17.02.1918 – диякон; з осені 1918 – псаломщик, диякон Покровської церкви с. Кантакузівка Пирятинського пов. (тепер Драбівського р-ну Черкаської обл.). 27.06.1920 переведений до Михайлівської церкви м-ка Драбів Золотоніського пов., у серпні 1920 – до Миколаївської церкви с. Свічківка Пирятинського пов. (тепер Драбівського р-ну Черкаської обл.), 26.10.1920 – до Петро-Павлівської церкви с. Богданівка Пирятинського пов. (тепер Прилуцького р-ну Чернігівської обл.), у березні 1921 – до Всіхсвятської церкви с. Турівка Прилуцького пов. (тепер Яготинського р-ну Київської обл.).

Б. Гаврило Вікторович (рр. н. і см. невід.). У 1897–1902 – псаломщик церкви м-ка Глобине Кременчуцького пов., у 1912 – псаломщик церкви с. Драбівці Золотоніського пов.

Б. Антоній Вікторович (рр. н. і см. невід.). У 1912 – псаломщик церкви с. Вознесенське Золотоніського пов.

Літ.: Сасинович А. Некролог: Протоиерей Иоанн Иассонович Билинский // ПЕВ.ЧН. 1916. – № 5. – 1 март. – С. 424-427; Коротенко В. В. До питання про біографію та генеалогію Михайла Білінського // Полтавська Петлюріана: Вип. 6. – Мат. 7 Петлюрівських читань. – Полтава, 2005. – С. 136-150; Білинський Михайло Іванович // Литвин М. Р., Науменко К. Є. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. – Львів: Вид-во «Сага», 2007. – С. 41-42.

В. В. Коротенко.