БІЛОЦЕРКІВКА с., Великобагачанський р-н. Православної Церкви громада. Успенська церква.

Час будівництва першої дерев’яної церкви на честь Успіння Пресвятої Богородиці у м-ку Білоцерківка Миргородського полку (тепер с. Великобагачанського р-ну) невідомий, однак серед місцевого населення вона вважалася найстарішою. Найдавніша згадка про неї відноситься до 1741. Того року стара церква загинула в полум’ї пожежі. Наступного 1742 коштом парафіян на старому місці зведено новий, дерев’яний, критий гонтою триверхий храм, який виконував функцію головного храму Білоцерківської сотні. До 1781 тут зберігався сотенний прапор.

У 1758 У. ц. входила до складу Миргородської протопопії, у складі останньої 13.11.1771 відійшла з Київської до Переяславської єпархії. У лют. 1781 входила до складу Хорольської протопопії.

У 1801 та 1821 проведено ремонти церкви, у результаті яких замінено нижні вінці, куполи та главки оббито білим листовим металом. Згодом увесь храм капітально перебудували, зробивши його одноверхим. У такому вигляді У. ц. проіснувала до ліквідації у 1872, коли з благословіння єпископа Полтавського і Переяславського Іоанна «вследствие ветхости своей» була розібрана. З того часу функції парафіяльного храму були передані до приписної Успенської Вознесенської церкви. До останньої перейшло і все церковне начиння ліквідованої У. ц., а дерево – «достаточно годные» дубові бруси – були продані «на сарай евреям». Вірогідно, що цей продаж було зроблено через певний проміжок часу, оскільки 1873 у Полтавській духовній консисторії розглядалася справа «О разрешении переместить из села Белоцерковки Успенскую церковь в деревню Подол». Яке було прийнято рішення – невідомо, оскільки сама справа не збереглася.

У 1872 У. ц. налічувала 2000 душ парафіян.

Про внутрішнє оздоблення ліквідованої У. ц. дає уявлення її іконостас, який було розділено на дві частини і встановлено у приділах Вознесенської церкви, обабіч її головного іконостасу. У північному притворі частину старого іконостасу було змонтовано у вигляді кіоту, у першому ярусі якого знаходилися ікони «Взяття Богородиці на небо», «св. Зосима», «Архангел Гавриїл», «12-літній Ісус у храмі Ієрусалимськім»; у другому – «преподобний Онуфрій», «Воскресіння Христове», «Спаситель» (у срібних шатах); у третьому – «св. Благовірні Костянтин і Єлена», «Успіння Богоматері», «Преображення Господнє», «Зішестя св. Духа на Апостолів», «Вознесіння Господнє» над якими знаходилися «Воскресіння Господнє» та «Вхід Господній до Ієрусалиму»; у четвертому – «Каяття Марії Магдалини», «Спаситель – Цар Слави»; увінчувала кіот ікона «св. Трійця та 6 апостолів». Ін. частина іконостасу У. ц., також у вигляді кіоту, була встановлена зліва від головного іконостасу Вознесенської церкви. У першому ярусі знаходилися ікони «Мати Божа з Предвічним Немовлям» (вкрита срібними шатами), «Цілування Єлизавети», «св. Миколай Чудотворець, що рятує потопаючих на морі», «Архангел Михаїл», «св. Миколай Чудотворець» (вкрита мідноми посрібленими шатами); у другому ярусі – «Різдво Христове», «Благовіщення Пресвятої Богородиці», «Різдво Пресвятої Богородиці», «св. Симеон і Анна Пророчиця»; у третьому – «шість св. Апостолів», «Цар Слави – Христос».

Із священиків відомі: Андрій (1758), Яків (1781), Іоанн (1781), Павло (вікарій 1781), Андрій Яновський (1786), Іоанн Григорович (1786); із дячків: Яків (1786); із паламарів: Григорій (1786).

Див. також БІЛОЦЕРКІВКА с., Великобагачанський р-н. Воскресенська церква.

Літ.: Местечко Белоцерков­ка и его приход: (Историко-статис­ти­ческий и этнографический очерк) // ПЕВ.ЧН. – 1881. – № 17. – С. 886-888; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.