БІЛОЦЕРКІВЦІ с., Пирятинський р-н. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ МП) громада. Георгіївська церква.

Час будівництва першого дерев’яного храму в ім’я св. Георгія Переможця в с. Білоцерківці не відома, однак станом на 1766 р. він уже існував. Свідченням існування храму є справа у фонді Київської духовної консисторії про призначення до нього священика Григоровича половинним настоятелем, датована 1773.

1848 на кошти місцевого поміщика-мецената, дійсного статського радника Георгія Тарнавського за проектом К. А. Тона зведена у псевдоросійському стилі мурована церква, холодна, з прибудованою дзвіницею. Т. Г. Шевченко, гостюючи у Тарнавських, намалював для Г. ц. ікону Спаса Нерукотворного.

1904 споруду розширили. Під час будівництва були використані принципи спорудження дерев’яних храмів. Це була тридільна, одноверха споруда. Над центральною, восьмигранною у плані частиною було встановлено восьмигранний світловий барабан, який завершувався наметовою покрівлею. Кути центральної дільниці були оздоблені спареними напівколонами коринфського ордеру. Східна, вівтарна дільниця – п’ятигранна, а західна – прямокутна. До останньої примикала квадратна у плані двоярусна дзвіниця, що також мала наметове завершення.

1895 Г. ц. володіла 3 дес. садибної і 34 дес. ружної землі, мала будинок для причту, діяло земське училище. 1902 мала церковну сторожку та будинок для церковнопарафіяльної школи, діяли церковна б-ка, церковнопарафіяльна школа, земське однокласне народне училище та церковнопарафіяльне попечительство. 1912 володіла 33 дес. ружної землі, мала квартиру для священика, діяла однокласна жіноча церковнопарафіяльна школа.

1895 у парафії налічувалося 2915 душ обох статей. 1902 – 3071 душ обох статей. 1912 у парафії – два н. п., 2452 душ різних станів.

Релігійна громада відновила свою діяльність 1942. 09.01.1948 була зареєстрована органами державної влади за № 205. Існувала до 1960, коли її було знято з державної реєстрації. Г. ц. було закрито, церковні цінності рограбовано. Приміщення церкви використовувалося для господарських потреб місцевого колгоспу ім. К. Маркса. Станом на 1990 будівля перебувала в аварійному стані. Руїни храму й досі видніються посеред села як пам’ятник атеїстичного розгулу радянської доби.

У новітній час релігійна громада відновила свою діяльність як громада УПЦ МП. Зареєстрована органами державної влади 17.03.1994 за № 80. Нині релігійна громада порушила клопотання про відбудову храму і одержала позитивне рішення.

Із священиків відомі: Павло Іванович Базилевський (1895), Кипріан Іоаннович Геєвський (1902), Прокіп Іванович Навроцький (1912), ієрей Михаїл Головчак (2008); із дияконів: Захарій Симеонович Перчиков (1895, 1902); із псаломщиків: Олексій Андронович Негеєвич (1895), Павло Автономович Стефанович (1902), Олександр Андрійович Пігуренко (1912), Стефан Головков (1912); із церковних старост: селянин Іван Созонтович Федорченко (1902), козак Іван Логвинович Забільський (1912), Василь Іванович Бокоч (кер. релігійної організації, 2008).

Літ.: ЦДІУАК. – Ф. 127. – Оп. 1076. – Спр. 142; Полтавщина: Енц. довід., 1992. – С. 169; Коломенский, 1895. – С. 73; Клировая книжка…, 1902. – С. 327-328; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 128; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

Г. О. Бажан, В. О. Мокляк,
В. А. Павленко.