2004р. ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович

(25.08.1924, с. Солошине Кишеньківського (Кишенського) р-ну Кременчуцької округи, тепер Гри­го­ро-Бригадирівської сільради Ко­беляцького р-ну Полтавської обл. – 03.02.2009, м. Київ) – письменник, громадсько-по­літичний діяч, Герой України (2004).
Українець, із селян, освіта вища.
Закінчивши 1941 десятирічку, пішов добровольцем до армії. Курсантом 2-го Київського артилерійського училища брав участь в обороні столиці України, був поранений. Після госпіталю повернувся на фронт, у серп. 1942 тяжкопораненим потрапив у полон, став в’язнем німецьких концтаборів. Визволений у 1945, працював у радянській воєнній місії в Західній Німеччині.
У 1946 вступив на філологічний факультет Дніпропетровського державного університету. По його закінченні (1951) майже півтора десятиліття перебував на журналістській роботі, поєднуваній із письменницькою працею. У 1961–1963 – гол. редактор «Літературної газети» (пізніше – «Літературна Україна»).
Почав друкуватися 1949. Видав збірки новел: «Каховські оповідання» (1953), «Степові квіти» (1955), «Учитель» (1957), «Новели морського узбережжя» (1958), повісті: «Марево», «Там, де співають жайворонки» (обидві – 1956), «Долина довгих снів» (1957) Автор популярних історичних романів «Диво» (1968, перевид. 2006), «Первоміст» (1972, перевид. 2002), «Смерть у Києві» (1973, перевид. 2003), «Євпраксія» (1975), «Роксолана» (1979, перевид. 2007), «Я, Богдан» (1983). «Намилена трава» (1974), «Безслідний Лукас» (1989, перевид. 2003). Темі війни присвятив повість «Дума про невмирущого» (1957, перевид. 2003), романи «Європа-45» (1959, перевид. 2003), «Європа-Захід» (1960). На теми сучасності написав романи: «Спека» (1960), «День для прийдешнього» (1964, перевид. 2008); «Шепіт» (1966), «Добрий диявол» (1967), «З погляду вічності» (1970, трилогія, перевид. 1976), «Переходимо до любові» (1971), «Розгін» (1976, романна будова з чотирьох книг: «Айгюль», «В напрямі протоки», «Ой крикнули сірі гуси», «Персоносфера»), «Левине серце» (1978, продовження – «Вигнання з раю», 1985), «Південний комфорт» (1984). Створив п’єси: «Хто за? Хто проти?», «І земля скакала мені навстріч». За сценаріями З. на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка знято художні фільми: «Ракети не повинні злетіти» (1965), «Перевірено – мін немає» (1966), «Лавра» (1974), «Ярослав Мудрий» (1982). Критичні й літературознавчі статті, доповіді, промови, інтерв’ю зібрані в книзі статей, есе і портретів «Неложними устами» (1981).
Після проголошення незалежності України опублікував романи і повісті: «Гола душа» (1992, перевид. 2002), «Ангельська плоть» (1992), «Тисячолітній Миколай» (1994), «Юлія, або запрошення до самовбивства» (1994, перевид. 2000), «Попіл снів» (1995), «Зона особливої охорони» (1999), «Брухт» (2002), «Стовпотворіння» (2004, перевид. 2005), «Гопак під шибеницею», «Дивовижні кларнети», «Думки на розхрист» (всі – 2006–2009).
Твори З. високо оцінюються критикою, мають широке читацьке визнання, постійно виходять в перекладах різними мовами.
Канд. в члени ЦК КПУ (1974–1979), член ЦК КПУ (1979–1989), депутат Верховної Ради СРСР 10–11 скл. (1979–1989), Верховної Ради УРСР 9 скликання (1974–1979). Секретар (1964–1979), перший секретар (1979–1986) правління Спілки письменників України. Голова Комітету з Державних премій ім. Т. Г. Шевченка (1979–1987), член Комітету Національних премій України ім. Т. Г. Шевченка (1996–2005).
Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1974), Державної премії СРСР (1980).
Звання Героя України присвоєно Указом Президента України № 996/2004 від 25.08.2004 за самовіддане служіння Україні, багаторічну плідну діяльність на ниві письменства, визначний особистий внесок у збагачення національної духовної скарбниці, утвердження гуманістичних ідеалі.
Нагородж. орденом Держави (2004), орденами Вітчизняної війни 2 ст., Богдана Хмельницького 3 ст., Жовтневої Революції, Дружби народів, 2 орденами Трудового Червоного Прапора, 2 орденами «Знак Пошани», орденом кн. Ярослава Мудрого 5 ст. (1999), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2004).
Похов. у Києві на Байковому кладовищі (дільниця № 52).

Гість літературного свята «Хліб і слово» письменник П. А. Загребельний приймає хліб-сіль від земляків. м. Полтава. 1980. Фото.

Урочисте засідання, присвячене 175-річчю з дня народження М. В. Гоголя. За трибуною – письменник П. А. Загребельний. Полтавський обласний драматичний театр ім. Гоголя. 1984. Фото.

У президії урочистого засідання, присвяченого відкриттю на Полтавщині літературного свята «Хліб і слово». Справа–наліво: 4-й – Б. І. Олійник, 5-й – О. Т. Гончар, 6-й – Ф. Т. Моргун, 7-й – П. А. Загребельний. Полтавський обласний драматичний театр ім. М. В. Гоголя. 1980. Фото.

Могила П. А. Загребельного на Байковому кладовищі в Києві. Фото.