2006р. МАРКУС Тетяна Йосипівна

(21.09.1921, м. Ромни Полтавської губ., тепер райцентр Сумської обл. – 29.01.1943, м. Київ) – учасниця антинацистського руху опору, підпільниця, Герой України (2006, посм.).
Єврейка, із міщан, освіта середня.
У 1920-х переїхала з батьками до Києва, де закінчила 9 класів СШ № 44. З 1938 працювала секретарем відділу кадрів пасажирської служби на Південно-Західній залізниці. У лип. 1940 відряджена до Кишинева, де працювала у трамвайно-тролейбусному парку. З початком Великої Вітчизняної війни, після захоплення Молдови румунами (лип. 1941), повернулася до Києва і з перших днів окупації міста брала активну участь у підпільній боротьбі. Була зв’язковою Київського підпільного міськкому партії та учасницею диверсійно-винищувальної групи, яку очолював член підпільного міськкому Володимир Кудряшов. За легендою удавала з себе грузинку Маркусидзе, дочку князя, розстріляного більшовиками. Влаштувавшись на роботу в офіцерській їдальні, «княжна Маркусидзе» звертала на себе увагу залицяльників, а потім запрошувала їх в місця, де чатували підпільники. Після цього офіцери зникали безслідно, а підпільникам діставалися зброя, форма, документи.
Помітною акцією за участю М. стало знищення у серп. 1942 агента гестапо, директора пивзаводу Мироновича. Коли той призначив М. побачення, вона прийшла на нього з браунінгом і, вибравши момент, вистрілила залицяльнику в потилицю.
Незабаром М. застрелила ще двох нацистських офіцерів. В обох випадках вона залишила записки, підписані ім’ям Маркусидзе. Після цього М. була вимушена переховуватися. Олександр Фалько, який очолив групу після загибелі В. Кудряшова, збирався вивезти М. з міста до партизанського загону. Але через провал зв’язкової гестапівці дізналися про маршрут (у напрямі Остра) і організували пікети по Дніпру і Десні.
22.08.1942, не доїжджаючи до населеного пункту Літок, підпільників зупинили поліцаї з берегової охорони. Зіскочивши на берег, М. намагалася втекти, але була спіймана. Після 5-місячних допитів і катувань М. розстріляли у Бабиному яру.
Звання Героя України присвоєно Указом Президента України № 768/2006 від 21.09.2006 (посм.) за особисту мужність і героїчну самопожертву, незламність духу в боротьбі з фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років.
Нагородж. орденом Золота Зірка (2006, посм.),
Посм. нагороджена медалями «Партизану Великої Вітчизняної війни», «За оборону Києва».
01.12.2009 у Бабиному Яру М. відкрито пам’ятник. На фасаді школи, де вчилася героїня, встановлено меморіальну дошку.

Меморіальна дошка на фасаді будівлі школи, де навчалася Т. Й. Маркус. м. Київ, вул. Жилянська, 46. Фото.

Пам’ятник Т. Й. Маркус у Бабиному Яру в Києві. Фото.

 Пам’ятний стенд Т. Й. Маркус на Алеї Героїв. м. Ромни Сумської обл., бульв. Т. Шевченка. Фото.

Меморіальна дошка Т. Й. Маркус на фасаді будівлі школи № 4 м. Ромни Сумської обл., вул. Щучки, 2, на місці якої стояв будинок, де вона проживала. Фото.