2010р. ОМЕЛЬЧЕНКО Григорій Омелянович

(04.05.1951, с. Новоселиця Миргородського р-ну Полтавської обл.) – державний і громадсько-політичний діяч, правник, канд. юридичних наук, доцент, ген.-лейт. (2007), майстер спорту з рукопашного бою, Герой України (2010).
Українець, із селян, освіта вища.
У 1968–1969 – робітник радгоспу с. Дібрівка Миргородського р-ну. У 1969–1971 проходив службу у лавах Радянської армії. У 1976 закінчив юридичний факультет Київського державного (нині національного) університету ім. Тараса Шевченка, за фахом юрист.
У 1976–1983 – слідчий, ст. слідчий, заст. нач. слідчого відділу Міністерства внутрішніх справ УРСР. У 1983–1986 – ад’юнкт Київської вищої школи міліції Міністерства внутрішніх справ СРСР. У 1986–1992 – викладач, ст. викладач, в. о. доцента Київської вищої школи міліції (нині – Українська академія внутрішніх справ). Обирався делегатом XXVІІІ з’їзду КПРС. У берез. 1990 балотувався до Верховної Ради України від виборчого округу № 7, посівши 4 місце серед 22 претендентів.
У 1992–1994 – нач. відділу боротьби з корупцією і організованою злочинністю Головного управління військової контррозвідки Служби безпеки України (СБУ). Був консультантом Комісії з питань оборони і державної безпеки Верховної Ради України 1 скликання. Надавав допомогу правоохоронним органам Республіки Куба, країн Латинської Америки, Азії, Африки, Близького Сходу, Східної Європи.
У 1994 обраний депутатом Верховної Ради України 2 скл. від Кременчуцько-Крюківського виборчого округу № 322 (Полтавська обл.), член групи «Реформи». Голова Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Брав участь у підготовці Конституції України. Співавтор законів «Про боротьбу з корупцією», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом». Один із ініціаторів скасування депутатської недоторканності для депутатів місцевого рівня.
У 1998 обраний депутатом Верховної Ради України 3 скл. від виборчого округу № 146 (Полтавська обл.). Одночасно балотувався від виборчого блоку «Вперед, Україно!» (№ 2 у виборчому списку), але блок до парламенту не пройшов. Член Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією (07.1998–02.2000), член Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з 02.2000), голова депутатської слідчої комісії (з 06.1999), уповноважений представник групи «Незалежні» (07.1998–03.2000).
У 2002 обраний депутатом Верховної Ради України 4 скл. від блоку Юлії Тимошенко (№ 3 у виборчому списку), член фракції Блоку Юлії Тимошенко (з 05.2002). Заст. голови Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з 06.2002). Член Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань додержання вимог законодавства України під час розслідування Головним управлінням МВС України у місті Києві кримінальної справи щодо дорожньо-транспортної події 02.11.2003 за участю народного депутата України Л. М. Черновецького. Член Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин отруєння кандидата на пост Президента України, народного депутата України В. А. Ющенка. Член Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з розслідування обставин організації касетного скандалу та його впливу на стан національної безпеки України. Член груп із міжпарламентських зв’язків з Турецькою Республікою, Латвійською Республікою, Королівством Бельгія, Федеративною Республікою Німеччина, Республікою Болгарія, Королівством Малайзія, Великобританією.
У 2006 обраний депутатом Верховної Ради України 5 скл. від блоку Юлії Тимошенко (№ 7 у виборчому списку), член фракції «Блоку Юлії Тимошенко» (з 05.2006). Член Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з 07.2006). Голова підкомітету з питань міжнародного співробітництва у сфері боротьби з організованою злочинністю, корупцією і тероризмом. Член Виконавчого Комітету в міжпарламентській організації «Національна парламентська група в Міжпарламентському Союзі». Заст. члена Постійної делегації в міжпарламентській організації «Постійна делегація у Парламентській асамблеї Ради Європи». Член груп із міжпарламентських зв’язків з Республікою Вірменія, Китайською Народною Республікою, Великобританією, Федеративною Республікою Німеччина, Республікою Білорусь, Італійською Республікою, Грузією, Австрійською Республікою, Королівством Бельгія, Канадою, Грецькою Республікою, Турецькою Республікою, Королівством Іспанія, Французькою Республікою, Швейцарською Конфедерацією, Японією, Сполученими Штатами Америки, Російською Федерацією, Республікою Болгарія. 15.06.2007 склав депутатські повноваження.
У лист. 2007 обраний депутатом Верховної Ради України 6 скл. від блоку Юлії Тимошенко (№ 7 у виборчому списку), член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (11.2007–10.2009). Член Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з 12.2007). Голова підкомітету з питань міжнародного співробітництва у сфері боротьби з організованою злочинністю і тероризмом та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (з 01.2008). Член Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин щодо самовільного захоплення земельних ділянок, незаконного будівництва у місті Сімферополі жилих, офісних і розважальних центрів, а також бездіяльності правоохоронних органів. Член Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи, член груп із міжпарламентських зв’язків з Федеративною Республікою Німеччина, Французькою Республікою.
Один із засновників Союзу офіцерів України (СОУ), голова СОУ (03.1992–04.1993, 06.2002-04.2005), заст. голови СОУ (04.1993–1998). Член Координаційного комітету боротьби з організованою злочинністю (12.1994–02.1996). Член Координаційної ради з питань судово-правової реформи при Президентові України (10.1997–07.2000). Член Української народної партії (УНП) «Собор». Заст. голови УНП «Собор» (12.1999–04.2002). Після злиття у квіт. 2002 Української Республіканської партії та Української Народної Партії «Собор» – заст. голови Української Республіканської Партії (УРП) «Собор» (04.2002–11.2005), член президії Центральної ради. Створив і очолив громадську організацію та депутатське об’єднання «Антимафія».
Автор понад 200 наукових і публіцистичних праць, 5 навч. посібників.
Звання Героя України присвоєно Указом Президента України № 136/2010 від 08.02.2010 за визначні особисті заслуги в утвердженні незалежної Української держави, самовідданість у відстоюванні конституційних прав і свобод громадян України, багаторічну плідну законодавчу і громадсько-політичну діяльність.
Нагородж. орденом Держави (2010), медаллю «За бездоганну службу» 3 ст., знаком Канадського Королівського Легіону – хрестом «Вікторія» (за особливі заслуги у відродженні Української державності).

Група українських письменників та громадсько-політичних діячів під час відзначення 100-річчя відкриття пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві. На фото (зліва-направо): Д. В. Павличко, О. Г. Зайченко, І. Ф. Драч, Г. О. Омельченко, Ю. І. Костенко, О. В. Кулик, П. М. Мовчан, В. О. Яворівський. Перед мікрофоном Т. П. Пустовіт. 31.08.2003. Фото.