ГУНЯ Микола Костянтинович. Герой Соціалістичної Праці (1976).

(1931, с. Павлівка, тепер Павлівської сільради Машівського р-ну Полтавської обл.) – новатор промислового виробництва, Герой Соціалістичної Праці (1976).
Українець, із селян.
Навчався у місцевій школі. У 1947 родина переїхала у с. Затишшя Волновахського р-ну Донецької обл. Трудовий шлях розпочав слюсарем на одному із заводів у с-щі Хлібодарівка.
Після демобілізації з лав Радянської армії (1955) за комсомольською путівкою поїхав на роботу в м. Заполярне Мурманської обл., де взяв участь у будівництві гірничо-збагачувального комбінату та ін. об’єктів. Починав землекопом-бетонником, через півроку очолив бригаду. На перших порах під час роботи рівнявся на Героя Соціалістичної Праці В. П. Сєрікова. Разом з ним проходив важку школу робітничого гарту, утверджував переваги бригадного підряду. У 1988, після заборони лікарів працювати на будівництві, Г. перейшов на посаду лаборанта за контролем над якістю.
Обирався депутатом Ленінградської обласної, Кінгісеппської міської рад народних депутатів, членом Кінгісеппського міськкому партії, членом профкому тресту, обкому профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів.
Звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР 1976.
Нагородж. 2 орденами Леніна (1974, 1976).
Літ.: Нікітін В. Працею звеличений // ЗП. – 1980. – 30 берез.