БІРКИ с., Зіньківський р-н. Православної Церкви громада. Успенська церква.

Час побудови першої церкви на честь Успіння Пресвятої Богородиці у с. Бірки Гадяцького полку (тепер Зіньківського р-ну) невідомий, але у 1706 вона вже існувала. Це дає можливість висловити припущення про побудову її у 17 ст. На користь цього припущення може свідчити і запис на євангелії московського друку 1735: «сію святую книгу, евангеліе напрестольное, приложилъ до церкви Успенія Пресвятыя Богородицы въ Борки Лютеньскіе законникъ Кіевскаго монастыря іеромонахъ Павел, бывшый до 1706 г. тоя церкви священикъ, за отпущеніе греховъ своихъ и за блаженны покой родителей своихъ, при той святой церкви почившихъ о Господе. Подписал своею рукою 1745 г.». Відомо також, що церква знаходилася в ін. місці. Перенесена вона була сотником Кирьяковим. Вірогідно, це трапилося у 1788, коли із двох існуючих у селі храмів – Успенського і Миколаївського влаштували один. Стару У. ц. було подаровано м-ку Лютенька (тепер с. Гадяцького р-ну), а матеріал із розібраної Миколаївської церкви використано для спорудження церковної огорожі. Наскільки вдалим було це поєднання, і що сталося з цим храмом – невідомо. 1792 той же сотник Кирьяков випросив у київського митрополита Самуїла (Миславського) дозвіл на перенесення до села церкви із ліквідованого Сорочинського монастиря та облаштування її як двохпрестольної. Із цього періоду існування храму в кін. 19 ст. у ньому зберігалося кілька досить цікавих речей із вкладними записами, подальша доля яких невідома. Це – кипарисовий у томпаковій оправі хрест, «сей крестъ приложилъ въ Борковскую Успенія Пресвятыя Богородицы церковь іеромонахъ Пафнутій законникъ Кіево-печерскій 1737 г.»; срібна позолочена гробниця, «сія гробница зделана ко храму Успенія Божіей Матери въ Борки козакомъ Ив. Сидоренком 1770 г.»; євангеліє московського друку 1775, подароване «козакомъ бывшей Сhчи Запорожской Иваномъ Юшкою оных Борокъ родимцемъ, сыном Дан. Дубыны въ 1778 г.». Перенесений із Сорочинського монастиря храм простояв до 1872, коли була збудована нова, дерев’яна, на мурованому фундаменті, тривівтарна, холодна церква, в одному зв’язку з дзвіницею. Другий вівтар – на честь Стрітення Господнього, третій – св. Миколая. Мала приписну, кладовищенську церкву в ім’я св. Георгія Побідоносця, побудови 1857. У 1890–1895 була центром благочинного округу.

1890 У. ц. володіла 36 дес. ружної землі, мала будинок для священика. 1895 р. володіла 0,5 дес. садибної та 36 дес. ружної землі, діяло земське училище. 1902 володіла 1460 кв. саж. та 36 дес. ружної землі, мала муровану сторожку, два будинки для священиків, діяли церковна б-ка, церковнопарафіяльна школа та церковнопарафіяльне попечительство. 1912 володіла 37 дес. ружної землі, мала 4 квартири – 2 для священиків і 2 для псаломщиків, діяла церковнопарафіяльна школа.

1895 парафію складали с. Бірки та 5 навколишніх хуторів, службу відвідувало 3939 душ обох статей. 1902 до парафії входили с. Бірки та хутори Дубягин, Гонтарів, Світовий, на церковних відправах були присутні 4227 парафіян обох статей. 1912 у парафії – 7 н. п., до церкви ходило 4167 парафіян різних станів.

Із священиків відомі: ієромонах Павло (до 1706), Іоанн Стефанович Кривусьов (1890, 1895, 1902), Іоанн Георгійович Фесенко-Навроцький (1890, 1895), Василь Іоаннович Лебединський (1902), Микола Львович Рябчевський (1912); із псаломщиків: Лев Васильович Фесенко-Навроцький (1890, 1895, 1902, позаштатний 1912), Стефан Сильвестрович Дияконенко (1890, 1895), Феофілакт Олександрович Смеречинський (1902), Євграф Никифорович Здоров (1912), Антоній Олександрович Шонохов (1912); із церковних старост: унтер-офіцер Іоанн Діомидович Курган (1902), козак Карпо Данилович Осауленко (1912).

Див. також БІРКИ с., Зіньківський р-н. Георгіївська церква. БІРКИ с., Зіньківський р-н. Миколаївська церква.

Літ.: Коломенский, 1890. – С. 242-243; Коломенский, 1895. – С. 173; Грановский, 1901. – С. 277-278; Клировая книжка…, 1902. – С. 169-170; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 43; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.