КОВАЛЕНКО Олександр Власович. Двічі Герой Соціалістичної Праці (1948, 1976).

(25.10.1909, с. Миколаївка Кобеляцького пов. Полтавської губ., тепер с. Світлівщина Соколо-Балківської сільради Новосанжарського р-ну Полтавської обл. – 02.11.1987, м. Москва, РФ) – партійний та радянський державний діяч, двічі Герой Соціалістичної Праці (1948, 1976).
Українець, із селян, освіта вища.
Закінчив початкову школу, Харківський комуністичний університет ім. Артема (1937) за фахом агроном, курси перепідготовки при ЦК КПРС.
Трудову діяльність розпочав у 13-річному віці у наймах. У 1930 обраний головою робітничого комітету Лозовської МТС. Під час проведення колективізації працював трактористом, згодом – бригадиром тракторної бригади. У 1932–1934 служив на Чорноморському флоті, брав участь у Середземноморському поході з відвідуванням Туреччини, Греції, Італії. З 1937 працював заст. директора з політичних питань, згодом – директором МТС у Харківській обл., з 1939 – головою Нововодолазького райвиконкому, з 1941 – першим секретарем Нововодолазького РК КП(б)У.
В роки Великої Вітчизняної війни очолював підпільний райком КП(б)У, брав активну участь у партизанському та підпільному русі.
З 1943 – перший секретар Нововодолазького, з 1944 – Вовчанського, з 1952 – Чугуївського райкомів КП(б)У Харківської обл. З 1955 – заст. завідуючого сільськогосподарським відділом Бєлгородського обкому КПРС, перший заст. голови Бєлгородського облвиконкому. З 1957 – перший секретар Бєлгородського обкому КПРС, з квіт. 1964 – перший секретар Оренбурзького обкому КПРС. Під час керівництва К. в Оренбурзькій обл. споруджено Іріклінську ГРЕС, введено в дію четверту домну Орсько-Халіловського металургійного комбінату, побудовано Кіємбаєвский асбестовий комбінат, газопровід Оренбург–Західний кордон СРСР, зведено комплекс з видобутку та переробки газу; видобуток газу збільшився у 22 рази й досягнув обсягів видобутку Франції та Німеччини разом узятих.
У груд. 1980 призначений головою Державного комітету СРСР з матеріальних резервів. З квіт. 1986 – персональний пенсіонер.
Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 6–11 скликань (1962–1989), депутатом і членом Президії Верховної Ради РРФСР, членом ЦК КПРС (1961–1986), делегатом XXI – XXVI з’їздів КПРС. Почесний громадянин м. Оренбург.
Похов. на Новодівичому цвинтарі у Москві. Бронзове погруддя К. встановлено 1977 на центральній площі у смт Нові Санжари (авт. А. С. Новиков).
Звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно Указами Президії Верховної Ради СРСР від 07.05.1948 за перевиконання плану врожайності цук­рового буряка та зернових культур по Вовчанському району Харківської області; від 06.10.1976 за заслуги у розвиткові сільськогосподарського виробництва.
Нагородж. 6 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 3 орденами Трудового Червоного Прапора, орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни 1 ст. (1985), Дружби народів (1984), 2 медалями.
Літ.: Александр Власович Коваленко [Некролог] // Известия. – 1987. – 5 нояб; ЗП. – 1977. – 20 жовт.; Андрієць В. А. Пам’ятник О. В. Коваленку // Звід пам’яток історії та культури України: Полтавська область. Новосанжарський район. – Полтава: Дивосвіт, 2007. – С. 24-25; www.vecherniyorenburg.ru/arhiv/cat2058/; http://www.az-libr.ru/index.shtml?Persons&AE2/f6fc6edc/index

Урочисте відкриття бронзового погруддя двічі Герою Соціалістичної Праці О. В. Коваленку в смт Нові Санжари. 1977. Фото.