(20.12.1906/02.01.1907, с. Кам’янське, тепер м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської обл. –25.12.1993) – державний і політичний діяч, Герой Соціалістичної Праці (1961).
Із робітників, освіта вища.
Закінчив Дніпродзержинський металургійний інститут (1932).
Трудову діяльність почав 1919 шахтарем. З 1923 – робітник на металургійному заводі у Кам’янському. Після закінчення інституту працював нач. цеху, гол. енергетиком на заводі у м. Ворошиловськ (тепер м. Комунарськ), директором електростанції, гол. механіком Чимкентського свинцевого заводу (Узбецька РСР), директором заводу в м. Саратов (РФ). У 1941–1943 – сек­ретар Саратовського обкому КПРС. У 1943–1950 – нач. Головного управління наркомату (згодом міністерства) електростанцій СРСР. У 1950–1954 – заст. начальника будівництва Горьковської ГЕС. У 1954–1958 – нач. управління будівництва Кременчуцької ГЕС. У 1958 – заст. міністра електростанцій СРСР, з груд. 1958 – міністр будівництва електростанцій СРСР. У 1962 – міністр енергетики і електрифікації СРСР, з лист. 1962 – заст. Голови Ради Міністрів СРСР.
Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 6–10 скликань.
Звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно Указом Президії Верхов­ної Ради СРСР від 04.11.1961 за видатні успіхи, досягнуті при спорудженні Кременчуцької гідроелектростанції, великий внесок у розробку та впровад­ження прогресивних методів праці в будівництво гідроспоруд та монтаж обладнання.
Нагородж. 5 орденами Леніна, ін. орденами і медалями.
Літ.: УРЕ. – Т. 7. – С. 405.