(20.12.1906/02.01.1907, с. Кам’янське, тепер м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської обл. –25.12.1993) – державний і політичний діяч, Герой Соціалістичної Праці (1961).
Із робітників, освіта вища.
Закінчив Дніпродзержинський металургійний інститут (1932).
Трудову діяльність почав 1919 шахтарем. З 1923 – робітник на металургійному заводі у Кам’янському. Після закінчення інституту працював нач. цеху, гол. енергетиком на заводі у м. Ворошиловськ (тепер м. Комунарськ), директором електростанції, гол. механіком Чимкентського свинцевого заводу (Узбецька РСР), директором заводу в м. Саратов (РФ). У 1941–1943 – секретар Саратовського обкому КПРС. У 1943–1950 – нач. Головного управління наркомату (згодом міністерства) електростанцій СРСР. У 1950–1954 – заст. начальника будівництва Горьковської ГЕС. У 1954–1958 – нач. управління будівництва Кременчуцької ГЕС. У 1958 – заст. міністра електростанцій СРСР, з груд. 1958 – міністр будівництва електростанцій СРСР. У 1962 – міністр енергетики і електрифікації СРСР, з лист. 1962 – заст. Голови Ради Міністрів СРСР.
Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 6–10 скликань.
Звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 04.11.1961 за видатні успіхи, досягнуті при спорудженні Кременчуцької гідроелектростанції, великий внесок у розробку та впровадження прогресивних методів праці в будівництво гідроспоруд та монтаж обладнання.
Нагородж. 5 орденами Леніна, ін. орденами і медалями.
Літ.: УРЕ. – Т. 7. – С. 405.