ТРЕТЯК Іван Мусійович. Герой Соціалістичної Праці (16.02.1982).

(20.02.1923, с. Мала Попівка Новоаврамівської вол. Хорольського пов. Полтавської губ., тепер Новоаврамівської сільради Хорольського р-ну Полтавської обл. – 02.05.2007, м. Москва, РФ) – військовий діяч, генерал армії (1976), Герой Радянського Союзу (24.03.1945), Герой Соціалістичної Праці (16.02.1982).
Українець, із селян, освіта вища.
Закінчив місцеву семирічну школу, дворічні курси Полтавського сільськогосподарського технікуму (1939), Астраханське стрілецько-кулеметне училище (1941), Військову академію ім. М. В. Фрунзе (1949), Академію Генерального штабу (1959).
З груд. 1941 перебував у Діючій армії. Брав участь у боях на Західному і 2-му Прибалтійському фронтах, командував ротою, був заст. командира, а з лип. 1943 – командиром стрілецького батальйону. Гв. майор, ком. батальйону 93-го гвардійського стрілецького полку 29-ї гвардійської Єльнинської Червонопрапорної ордена Суворова 2 ст. дивізії в числі перших 15.07.1944 форсував р. Велика і успішно діяв при звільненні м. Опочка (тепер Псковська обл., РФ). З серп. 1944 до кінця війни командував 87-м гвардійським ім. М. В. Фрунзе стрілецьким полком.
У 1949 призначений заст. нач. відділу бойової підготовки 11-ї гвардійської армії, згодом був командиром 75-го гвардійського мотострілецького полку 26-ї гвардійської Східно-Сибірської Городоцької Червонопрапорної ордена Суворова 2 ст. мотострілецької дивізії, з 1956 – командиром цієї дивізії. У 1959 призначений нач. штабу 18-ї загальновійськової армії, згодом – нач. штабу 3-ї армії Групи Радянських Військ в Німеччині, з 1964 – командуючий 4-ю загальновійськовою армією Закавказького ВО. З 1967 – командуючий військами Білоруського, з 1976 – Далекосхідного військових округів, з 1987 – головнокомандуючий військами ПВО, заст. міністра оборони СРСР. Вийшовши в 1991 у відставку, Т. продовжував брати активну участь у громадському житті Москви й Росії, написав і видав книгу «Хоробрі серця однополчан».
Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 4 скликань, делегатом, ХХІІІ–ХХVІ з’їздів КПРС. Почесний громадянин міст Хабаровськ і Опочка, РФ, м. Хорол.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24.03.1945 за успішне керівництво батальйоном під час наступальних боїв влітку 1944.
Звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16.02.1982 за вміле керівництво військами Далекосхідного військового округу.
Нагородж. 4 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, орденами Кутузова 3 ст., Олександра Невського, Вітчизняної війни 1 ст., 2 орденами Червоної Зірки, орденом «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 2 і 3 ст., медалями, орденами іноземних держав.
Похов. на Троєкуровському цвинтарі в Москві. На батьківщині Т., у м. Хорол Полтавської обл., встановлено бронзове погруддя Героя. Біографія генерала Т. стала прообразом головного героя художнього фільму «Офіцери».
Літ.: За мужество и отвагу. – Изд. 2-е. – Харьков: Прапор, 1984. – С. 23; ПЕД. – С. 596; Герої землі Полтавської: Довідник. – Вип.1. Герої Радянського Союзу / Упоряд.: О. А. Білоусько, А. К. Гребінник, Т. П. Пустовіт. – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2010. – С. 49-50; Брежнев М. Генерал армии, Герой Советского Союза, Герой Социалистического Труда, бывший заместитель министра обороны СССР Иван Третьяк: «Главное – не растеряться» // ВП. – 2011. – 23 лют. – № 8 (939). – С. 5; http://histpol.narod.ru/person; http://www.zorya.poltava.ua/index.php?rozd=&nomst=56808.05.2008

Зустріч партійного активу Хорольського р-ну із славетним земляком – Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці, генералом армії, командуючим Далекосхідним ВО І. М. Третяком. На передньому плані (зліва-направо): другий секретар райкому М. Г. Колеснік, секретар райкому Є. І. Мінакова, голова райвиконкому В. Ю. Горюн, І. М. Третяк, перший секретар райкому І. І. Полтавець. м. Хорол. 10.1983. Фото.

Пам’ятник Герою Радянського Союзу, Герою Соціалістичної Праці І. М. Третяку в Хоролі Полтавської обл.

Могила Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці І. М. Третяка у Москві.