На Афоні знайшли бібліотеку козацького скиту Чорний Вир

Історик і релігієзнавець Сергій Шумило працює зі старовинною бібліотекою українського козацького скиту Чорний Вир, що на Афоні. У закритому книгосховищі одного з місцевих монастирів він натрапив на три примірники Острозької Біблії, про які досі не було відомо.

«Зараз досліджую три раніше невідомі примірники знаменитої Острозької Біблії, знайдені в закритому книгосховищі одного з монастирів на Афоні», — розповів дослідник.

Сам скит Чорний Вир уже давно порожній, але його книгозбірня вціліла. Як саме книги опинилися в іншому монастирі, достеменно невідомо. Шумило припускає, що це сталося після 1821 року, коли на Афоні стояли турецькі війська, які придушували Грецьку визвольну революцію. Тоді частина монахів, серед яких були й колишні козаки, мусила покинути Святу Гору — ймовірно, бібліотеку перенесли, щоб урятувати.

Найцінніше для історика — не лише самі стародруки, а й маргіналії: рукописні коментарі, помітки та дарчі написи на полях. Саме вони можуть зберігати відомості, яких немає в жодному іншому джерелі.

Одна з таких знахідок стосується Івана Вишенського та Василя Суразького. Іван Франко свого часу припускав, що вони були друзями, але цю думку критикували — зокрема мовознавець і історик Агатангел Кримський, бо документальних підтверджень не було.

У книзі, виданій в Острозі 1595 року, Сергій Шумило знайшов дарчий напис Василя Суразького, яким той передавав її Івану Вишенському на Афон. «Доказом його правоти [Івана Франка] є дарчий напис на книзі, виданій у 1595 році», — пояснив дослідник. Згодом ця книга потрапила до бібліотеки Чорного Виру й дійшла до наших днів. На її полях виявили й автограф Василя Суразького — раніше вважалося, що жодного оригінального його автографа не збереглося.

«З таких окремих фактів минулого, як з пазлів, формується об'єктивне уявлення про здавалося б забуту історію української культури часів козаччини», — зазначив Шумило.

Скит Чорний Вир постав на Афоні у 1740-х роках завдяки ієросхимонаху Григорію Голубу. До постригу він був військовим — служив бунчуковим товаришем у Ніжинському козацькому полку. Після походу до Персії Голуб залишив службу, продав маєток і скляний завод, прийняв чернецтво й подався на Святу Гору. Монахами нового скиту стали переважно запорозькі козаки. Шумило також знайшов документи про те, що Чорний Вир фінансово підтримував кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський. У паломницьких нотатках XVIII століття скит називали «Духовним Запоріжжям».

Робота з такими книгами на Афоні має свої умови. Досліднику потрібен дозвіл керівництва монастиря на доступ до книгосховища, а потім окремий — на фотографування. Архів відкриває монах, який має й інші обов'язки, тож на роботу часто лишається лише кілька годин на день.

«Коли приїздиш на Афон, живеш в невеличкій келії за монастирським розпорядком. Харчуєшся разом з ченцями, їси те, що й вони», — розповів Шумило про свій побут на Святій Горі. Богослужіння тут можуть починатися о першій ночі, а після ранкової трапези в дослідника залишається кілька годин для архіву.

На Афоні зберігаються й інші пам'ятки, пов'язані з українською духовною історією. Серед них — келія Паїсія Величковського, який провів там близько десяти років. Нині вона напівзруйнована, але українська ініціативна група працює над її відновленням і планує створити там музей святого.