Житель Кіровоградщини видав книгу про 11 поколінь свого роду

У липні в Кропивницькому відбулася презентація книги краєзнавця Василя Доценка «Либони. Рід Мироненків і Бондарів з Козарівки». Автор — житель села Гаївка Первозванівської громади, за освітою вчитель-філолог, ветеран російсько-української війни. Видання розповідає не лише про родину, а й про історію сіл навколо обласного центру.

Інтерес до власного коріння з’явився у Василя Доценка ще в 16 років, коли він гостював у Козарівці — за 18 кілометрів від Гаївки. Там сестра його бабусі розповідала про велику родину Бондарів і Мироненків, у якій було дев’ятеро дітей. Тоді юнак уперше записав почуте на папірці — і цей запис зберігся у книзі.

Над виданням автор працював понад три десятиліття. Спочатку збирав спогади найстарших родичів, а згодом звернувся до архівів. За останній рік він відсканував метричні книги чотирьох церков — Покровської, Тарасівської, Губівської та Козарівської — за все XIX століття. Це дало змогу простежити історію роду до 11 поколінь і дізнатися про предків, про яких не пам’ятали навіть найстарші члени родини.

Під час дослідження з’ясувалося, що серед предків Василя Доценка були не лише Мироненки й Бондарі, а й Ковалі-Коваленки, Гулаки, Гончарі з Тарасівки та Кирпи. Окрема гілка роду, Кирпи, походить із села Зеленого, де жили поміщики Зелені. У метричних книгах автор знайшов навіть запис про народження сестри Павла Зеленого — відомого українофіла й міського голови Одеси.

Щоб легше сприймати такий обсяг інформації, Василь Доценко пов’язав кожне покоління предків із постатями видатних українців відповідної епохи — від Котляревського до Стуса. «Котляревське покоління», наприклад, — це люди, які переселилися з Полтавщини на Інгул і заснували Козарівку. Автор зазначає, що окремі слова, інтонації та дитячі лічилки, які він чув від бабусі, сягають тих часів.

Найбільшим викликом у роботі стало не опрацювання документів, а спілкування з далекими родичами. Доводилося пояснювати людям, які ніколи не чули про нього, що вони — рідня. Згодом недовіра зникала, і родичі самі починали ділитися спогадами. Тепер Василь Доценко знає своїх п’ятиюрідних і навіть семиюрідних братів і сестер.

Видання книги коштувало 100 тисяч гривень. Із них 70 тисяч надав брат автора Василь Вовчик, ще 30 тисяч — ініціативна група «Коло Лозуватки», учасники якої щомісяця відраховують десятину прибутків у спільний фонд. Автор планує продовжувати дослідження: інші книги вже написані й чекають на друк, а до вивчення родинної історії долучився його син.