Далекобійник із Луцька став прикордонником «Шнурком» і витягував побратимів під вогнем

До служби Вадим працював далекобійником — за кермом вантажівки об'їздив чи не всю країну. Восени 2024 року цивільне життя змінилося на службу в 6-му прикордонному Волинському загоні. Нині він старший солдат прикордонної комендатури швидкого реагування. Основна спеціальність — водій, але на позиціях доводилося робити далеко не тільки це.

Позивний «Шнурок» з'явився за кілька хвилин до першого виїзду. «Сказали терміново збиратися. Я саме зашнуровував берці, коли чую: “Швидко кажи позивний, треба записати в бойовий зошит”. Подивився на шнурки й кажу: “Шнурок”. Потім ще кілька разів питали, може, зміню, але я залишив як є», — пригадує прикордонник.

Найбільше запам'ятався перший вихід на передній край, де російські військові були зовсім поруч. «Сидимо на позиції, і раптом чую — за кілька десятків метрів кашляють окупанти. Спочатку навіть розгубився. Вийшов на командира по рації, повідомив, що ворог поруч. У відповідь почув: “То що, мені прийти тобі автомат зарядити?”. Після цього ми з побратимом трохи змістилися, дали по посадці з двох ріжків і повернулися на позицію. Хвилин через 10–15 туди вже почали прилітати міни та гранати з АГС. Зате потім три дні з того боку було тихо», — розповідає Вадим.

Найважчим став кінець першої ротації — 30-й день на позиції. «Командир сказав, що треба мінятися, бо я вже майже місяць на позиції. Я ще пожартував, що хочу закрити 30 днів. І саме того дня почався дуже жорсткий штурм», — згадує боєць. Під час виходу група потрапила під щільний вогонь ворожого автоматичного гранатомета. Поранення дістали майже всі, Вадима зачепило осколком. Та спинятися було ніколи: один із побратимів був тяжко поранений, і «Шнурок» наклав йому турнікети, зробив перев'язку, ввів знеболювальне, а далі разом з іншими виніс його до місця евакуації. Потім був переповнений відсік бронемашини, шлях до тилу, лікування й відновлення — і повернення до підрозділу.

Тепер у Вадима друга ротація. Він перевозить бійців і майно, бере участь в евакуації з небезпечних ділянок. «Нещодавно наша бронемашина підірвалася на міні. Я одразу пересів на іншу і поїхав витягувати хлопців. Також доводилося евакуйовувати пошкоджений квадроцикл з-під обстрілів. Колеса були пробиті, але двигун працював. Тому сів за кермо і вивіз його з позиції в безпечне місце», — каже «Шнурок».

За час служби він побачив, як діють штурмові групи противника, отримав поранення і не раз мав ухвалювати рішення за лічені секунди. Попри це переконаний: у війську має бути достатньо людей, щоб ті, хто зараз на передовій, могли вчасно повертатися на відновлення. «Наші хлопці на позиціях місяцями, їх потрібно міняти. Чим більше нас буде, тим легше буде всім виконувати свої завдання. Потрібно долучатися і захищати свою країну», — говорить прикордонник.

У 6-му прикордонному Волинському загоні запрошують охочих долучатися до служби у Волинському прикордонному загоні.