Двоє бійців із Тернопільщини пішли в СЗЧ — і повернулися до служби в батальйоні «Бабай»

Обидва чоловіки розповіли, що стояло за їхнім рішенням залишити частини і чому зрештою вони повернулися до війська. Йдеться про бійців із позивними «Француз» і «Нік».

Михайло «Француз» у Збройних Силах України з 2014 року. За цей час він пройшов майже всю лінію фронту і був у складі другого інтернаціонального легіону. Частину залишив у лютому 2025 року — через те, що його підрозділ розформували. За його словами, це сталося раптово, коли він брав участь у боях під Вовчанськом на Харківщині.

«На той момент, коли ми були розформовані, я брав участь у бойових діях у Вовчанську Харківської області. Коли моя група дізналася, що нас розформовують, а це сталося все дуже швидко, не можу пояснити, хто там був задіяний, але я і мої люди відчули несправедливість. Нас усіх, хто воює простими солдатами з 2022 року на передовій, ніхто не повідомив», — розповів Михайло.

Нині він служить у батальйоні «Бабай». Каже, що перед переведенням мав пропозиції ще від трьох бригад, але обрав цей підрозділ після знайомства з його командиром.

«Коли я познайомився з командиром стрілецького батальйону "Бабай", то мені глибоко в душу запали його погляди й бачення перемоги, що для цього потрібно зробити. Я народився в цій країні, тут поховані мої батьки, діди. Тут живе моя сім'я. Хто, як не я, її захистить. На сьогодні бути військовим для мене — це бути захисником своєї країни».

Другий боєць, Михайло «Нік», із 2022 року служив у 23-му окремому батальйоні спеціального призначення президентської бригади. Військову частину він залишив кілька днів тому — щоб перевестися до «Бабая». Причина — бажання служити разом зі своїм командиром.

«Командира цього батальйону я знаю з 2022 року. Ми починали разом. На той час він був командиром моєї батареї, саме тому я і перевівся сюди. Я три місяці намагався перевестися офіційно. Командування відхиляло мої прохання, тому я вирішив йти в СЗЧ. Люди йдуть за командиром. Цього командира я знаю і з ним хочу продовжувати боронити країну», — говорить Михайло «Нік».

Тепер він заступник начальника штабу з планування. Перший день у новому підрозділі пригадує так: «Привезли мене десь об 11-й ночі. Швидко познайомився з деякими людьми, наступного дня вже познайомився з тим керівництвом, яке зараз є. Професійні люди. Знають, що роблять. На своїх місцях. Побувши певний період вдома, зрозумів, що в цивільному житті я вже себе не бачу. Я знайшов себе у військовій сфері, тому планую й надалі виконувати свої обов'язки».