БОРИСИ с., Глобинський р-н. Православної Церкви (з 1900-х – УПЦ МП) громада. Вознесенська церква.

Час будівництва церкви на честь Вознесіння Господнього у с. Бориси Кременчуцького пов. (тепер Глобинського р-ну) невідомий. Найдавніша згадка про неї датована 08.01.1863. Того дня в канцелярії Полтавської духовної консисторії було підготовлено документ «О разрушительном и опасном состоянии церкви в с. Борисы Кременчугского уезда». Новий храм було зведено у 1863–1864. Клірові книги помилково вказують дату будівництва – 1860. Можливо, цього року було піднято клопотання про необхідність спорудження нової церкви. 1877 її було поставлено на мурований цоколь і збудовано триярусну дзвіницю. Церква – дерев’яна, хрещата у плані, однобанна. Центральна дільниця – квадратна у плані і більша за розміром, ніж прибудовані з боків прямокутні дільниці. Стіни прикрашають високі напіваркові вікна. З півночі, півдня та заходу прибудовано дерев’яні чотириколонні портики, увінчані трикутними фронтонами. Головний вхід знаходився у першому ярусі дзвіниці. Над центральною дільницею за допомогою парусів встановлено досить високий восьмигранний світловий барабан із вісьмома вікнами (такого ж розміру, як і в основному об’ємі), який завершувався масивним шоломоподібним куполом, пофарбованим олійною фарбою в зелений колір. Стіни церкви зведено із дерев’яного бруса; для захисту конструкції від атмосферних опадів обшито дошками в горизонтальному напрямку та пофарбовано олійними фарбами у білий колір.

1890, 1895 В. ц. володіла 600 руб. церковного капіталу, 0,5 дес. садибної та 33 дес. ружної землі, мала будинок для священика, діяла церковнопарафіяльна школа. 1902 володіла 236 кв. саж. садибної та 33 дес. ружної землі, мала будинки для священика та церковнопарафіяльної школи, діяли церковна б-ка, церковнопарафіяльна школа та школа грамоти. 1912 мала 33 дес. ружної землі, квартиру для священика, діяли жіноча церковнопарафіяльна школа та школа грамоти.

1895 до парафії входили с. Бориси та 4 навколишні н. п., службу відвідувало 2467 душ обох статей. 1902 парафію складали с.с. Бориси, Іванівка, Мойсеївка, Кагамлик та Натягайлівка; церковні відправи відвідувало 2306 душ обох статей; 1912 – 1513 душ різних станів.

Релігійна громада відновила діяльність 16.07.1942 у приміщенні церкви. Зареєстрована органами радянської влади 20.11.1947 за № 64. Знята з державної реєстрації 1962.

У новітній час релігійна громада відновила свою діяльність як громада УПЦ МП. Зареєстрована органами державної влади 13.01.1997 за № 4. Для релігійних відправ використовує молитовний будинок.

Із священиків відомі: Андрій Полієвктович Саницький (1890, 1895, 1902), Сергій Володимирович Клинников (1912), Федот Петрович Торський (1944), ієрей Олександр Ісаков (2008); із дияконів: Антоній Петрович Рознатовський (1912); із псаломщиків: Федір Корнієвський 91890), Григорій Іванович Педченко (1890, 1895, 1902), Сергій Григорович Никифоров (1895), Лев Володимирович Йосипенко (1902), Іван Олександрович Чаловський (1902); із церковних старост: козак Макарій Володимирович Борисенко (1902), козак Микита Мартинович Мірошниченко (1912), Василь Олексійович Торубара (2008).

Літ.: ДАПО. – Ф. Р-4085. – Оп. 16. – Спр. 2; Коломенский, 1890. – С. 218-219; Коломенский, 1895. – С. 158; Клировая книжка…, 1902. – С. 312; Справочная клировая книга…, 1912. – С.106; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.