ВЕЛИКІ БУДИЩА с., Диканський р-н. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ МП). громада. Різдвяно-Богородицька церква.

Час будівництва дерев’яної церкви на честь Різдва Пресвятої Богородиці у сотенному м-ку Великі Будища Полтавського полку (тепер с. Диканського р-ну) невідомий. Станом на 10.10.1776, коли проводилося розмежування Київської та Слов’янської єпархій, церква уже існувала. Тоді у ній був один священик та три церковнослужителі. 1806 через незадовільний технічний стан церкву розібрали й розпочали будівництво нового, мурованого храму. Кошти виділили парафіяни та поміщик Герасим Захарченко. Закінчено будівництво 1819. У 1851 збудовано дерев’яну дзвіницю. 1850 з невідомих причин у стінах храму з’явилися тріщини, які загрожували його існуванню. З цієї причини було проведене обстеження, за матеріалами якого 1870 Полтавська духовна консисторія прийняла рішення про перебудову храму. Очолив роботи настоятель церкви І. М. Костенко. Безпосередньо роботи розпочалися 1873. Храм перебудовувався за новим проектом. Східну й західну стіни разом із фундаментом довелося розібрати. Було залито новий фундамент, на якому зводилися нові стіни. При цьому східна, вівтарна стіна була значно розширена так, що у вівтарі досить вільно було розміщено три престоли: головний – на честь Святої Трійці, південний – Різдва Пресвятої Богородиці, північний – Різдва св. пророка Іоанна Предтечі. Розширена була і західна стіна. У південній її частині облаштували ризницю, а у північній – хід на дзвіницю, яку збудували в одному зв’язку з церквою. Над ризницею та вхідними сіньми обладнали дві кімнати для церковної б-ки. 1866, у зв’язку зі скороченням парафії, стара дерев’яна церква на честь Святої Трійці була приписана до храму Різдва Богородиці. Облаштування у колишній одновівтарній церкві трьох вівтарів з головним на честь Святої Трійці та ідея перейменування церкви виникли, вірогідно, у процесі перебудови Р.-Б. ц. У пам’ять про стару церкву її головний вівтар був зроблений придільним, а щоб керівництво єпархії більш милостиво сприйняло таку ідею, третій вівтар було названо на честь небесного покровителя єпископа полтавського Іоанна, з благословіння якого усе відбувалося, – Різдва св. пророка Іоанна Предтечі. Офіційно переосвячення Р.-Б. ц. у Троїцьку відбулося 1876 під благовидним приводом збереження пам’яті про старовинну Троїцьку церкву, яка вже була не придатна для використання. Таким чином, у 1876 Р.-Б. ц. отримала нових небесних покровителів і відповідно нову назву – на честь Святої Трійці. Згодом церква, уже як Троїцька, була з двох сторін огороджена мурованим, а з двох – дерев’яним парканом. Тоді ж по кутах мурованої огорожі влаштовано муровані з північного – сторожку, з південного – сарай для церковного майна.

У 1881 церква мала 13 повних комплектів священицького одягу, повний комплект одягу для усіх трьох вівтарів, десять перемін воздухів з покрівцями, п’ять хоругов, чотири виносних дерев’яних хрести, дві пари ріпід, три плащаниці (одна – 1800), сім дзвонів вагою від 24 пудів 30 фунтів до 25 фунтів, три срібних позолочених чаші, три срібні золочені дискоси, по три срібні звіздиці і лжиці, два срібних і два мідних посріблених напрестольних на постаменті хрести, два срібних, один олов’яний і один мідний посрібленний напрестольні ручні хрести, п’ять напрестольних євангелій в оправах: одне – вид. 1733, подароване козаком Незамаївського куреня Запорозької Січі Іваном Шугайлом, ін. – вид. 1746, 1762, 1809, 1850.

У 1859 при Р.-Б. ц. було відкрито церковну б-ку. У храмовому архіві зберігалися метричні книги церков Р.-Б. та Троїцької, розпочинаючи з 1824, а також ін. документи – клірові книги, ордери, укази, що збереглися частково. Найдавніші з них датувалися 1726.

У 1881 Р.-Б. ц. володіла церковним капіталом у сумі 658 руб. наданим поміщиком Г. Захарченком, 50 дес. ружної землі у п’яти ділянках. 1890 мала 1 дес. садибної та 51 дес. ружної землі, діяла церковнопарафіяльна школа. 1895 володіла капіталом у сумі 660 руб., 51 дес. ружної землі у п’яти наділах. 1901 володіла причтовим капіталом у сумі 658 руб., 51 дес. ружної землі, діяла церковнопарафіяльна школа. 1902 мала 2,5 дес. садибної та 51 дес. ружної землі, сторожку, будинок для церковнопарафіяльної щколи, діяли церковна б-ка та змішана церковнопарафіяльна школа. 1912 мала 51 дес. ружної землі, квартири для священика і псаломщика, діяла жіноча церковнопарафіяльна школа.

У 1776 до церковної парафії входили 68 дворів та 25 бездвірних хат. 1828 – 580, 1838 – 531, 1848 – 512, 1858 – 565, 1868 – 1504, 1878 – 1409, 1880 – 1411, 1895 – 1499 душ обох статей. 1901 у парафії – 189 дворів. 1902 до парафії належали частина м-ка Великі Будища та хутори Олефірівщина, Баканівщина, Хмеликів. Службу відвідувало 1461 душа обох статей, 1912 – 1675 душ різних станів.

При церкві існувало невелике кладовище. Відомо, що на ньому, з північної сторони храму, біля вівтарної стіни Різво-Іоанно-Предтеченського приділу 1878 поховано священика І. М. Костенка.

У новітній час релігійна громада пройшла державну реєстрацію 25.12.1992 за № 462 як громада УПЦ МП.

Із священиків відомі: Матвій Томашевський, Іоанн Матвійович Томашевський, Авраам Трипольський (до 1806), Петро Костянтинович Петрашевич (1815–1845), Іоанн Михайлович Костенко (1859–1878), Віталій Митрофанович Костецький (1890, 1895, 1902), Петро Васильович Лавровський (1912), протоієрей Миколай Онищенко (2008); із дияконів: Марко Петрович Міщенко (1912); із псаломщиків: Федот Омелянович Міщенко (1890, позаштатний 1902), Василь Федорович Шаковицький (1890), Тимофій Григорович Звенигородський (1895, позаштатний 1902, 1912), Родіон Михайлович Януш (1895), Марк Петрович Міщенко (1902); із церковних старост: козак Стефан Ілліч Матюх (1902, 1912), Марія Іванівна Мурейко (2008).

Літ.: Джерела…, 2004. – С. 162; Николаевская церковь местечка Великих Будищ Зеньковского уезда. 1801–1901 // ПЕВ.ЧН. – 1901. – № 18. – 20 июн. – С. 831; Уралов Н. Историко-статистические сведения: Местечко Великие Будища и его Церковь // ПЕВ.ЧН. – 1870. – № 20. – С. 822; К[остен]ко И. Свято-Троицкая церковь в местечке Великих-Будищах Полтавской епархии, Зеньковского уезда // ПЕВ.ЧН. – 1881. – № 9. – С. 455-471; Коломенский, 1890. – С. 228-229; Коломенский, 1895. – С. 163; Грановский, 1901. – С. 250; Клировая книжка…, 1902. – С. 152; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 45; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.