ВЕПРИК с., Гадяцький р-н. Православної Церкви громада. Троїцька церква.

Час будівництва першої церкви на честь Святої Трійці у сотенному м-ку Веприк Гадяцького полку (тепер с. Гадяцького р-ну) невідомий. Найдавніша згадка про храм відноситься до 1756. Дату спорудження церкви можна теоретично віднести до подій, пов’язаних з облаштуванням м-ка після визволення його від шведів 1709. У 1790 дерев’яна будівля згоріла. Натомість 1793 коштом поміщика Семена Прокоповича Масюкова збудовано новий храм. У серед. 19 ст. церкву реконструювали відповідно до нових вимог. До центральної дільниці з півночі та півдня прибудували прямокутні притвори, а до західної стіни бабинця – дерев’яну дзвіницю. Були демонтовані східна та західна бані, натомість встановлено трикутні фронтони та двосхилу металеву покрівлю. До північного та південного приділів прибудували чотириколонні портики. 1886 проведено нові ремонтні роботи – церкву поставили на мурований цоколь, металеву покрівлю пофарбували олійною фарбою в зелений, а стіни – у білий колір. Пофарбовано було в білий колір і внутрішній простір церкви. У жовт. 1909 з дозволу Полтавської духовної консисторії релігійна громада Т. ц. розпочала збір коштів для будівництва нової церкви, але необхідна сума не була зібрана, тому старий храм було лише капітально відремонтовано. Станом на 1912 існувала дерев’яна, в одному зв’язку з дзвіницею, на мурованому цоколі, холодна церква.

У 1895 Т. ц. володіла 33 дес. ружної землі, мала будинок для причту. 1901 володіла капіталом у сумі 50 руб., 1,5 дес. церковної та 33 дес. ружної землі, мала будинок для священика, діяла земська школа. 1902 мала 450 кв. саж. садибної, 1,5 дес. орної та 33 дес. ружної землі, будинок, діяли церковна б-ка та земське народне училище. 1912 мала 33 дес. ружної землі.

У 1895 до парафії входили жителі м-ка Веприк, службу відвідувало 1507 душ обох статей. 1901 парафія складалася з 197 дворів. 1902 на церковних відправах присутні 1637 душ обох статей, 1912 – 1170 душ різних станів.

Приміщення церкви згоріло 1943 від попадання артилерійського снаряду. Старовинне кладовище, яке існувало навколо церкви, цілковито знівельоване часом. Надгробки чи будь-які могильні пам’ятники відсутні, сліди поховань визначаються лише за невеликими земляними насипами.

Релігійна громада відновила свою діяльність у новітній час як громада УПЦ МП. Зареєстрована органами державної влади 1995.

Із священиків відомі: Петро Забіяка (пом. 1767), Андрій Лепацький (пом. 1769), Сидір Лосієвський (пом. 1802), І. Андрієвський, Федір Михайлович Васильєв (1895, 1902), Митрофан Андрійович Левицький (1912), ієрей Олександр Білан (2008); із псаломщиків: Віктор Григорович Яворський (1895, 1902, позаштатний 1912), Іван Григорович Зеленський (1912); із церковних старост: селянин-власник Патро Каленикович Балала (1895), селянин Сава Мартинович Ланчинський (1912), Михайло Гаврилович Зеленський (2008).

Літ.: Коломенский, 1895. – С. 236; Грановский, 1901. – С. 318; Клировая книжка…, 1902. – С. 64 ; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 4; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.