ВЕПРИК с., Гадяцький р-н. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ МП) громада. Успенська церква.

Найдавніша згадка про дерев’яну церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці у сотенному м-ку Веприк Гадяцького полку (тепер с. Гадяцького р-ну) відноситься до 1734. У 1769 її було розібрано. Натомість 1781 коштом бунчукового товариша Прокопа Леонтійовича Масюкова збудовано новий дерев’яний храм, який проіснував до 1821. 23.05.1815 на кошти поміщика Семена Прокоповича Масюкова розпочато будівництво мурованого храму. 1821 будівельні роботи закінчено, і храм освячено єпископом полтавським Мефодієм (Піснячевським), про що свідчила пам’ятна дошка всередині храму із текстом: «Начата постройкой 23 мая 1815 года – окончена 1821 год. Освящена епископом Полтавским Мефодием». Новий храм споруджено у стилі ампір. Це – однобанна споруда, західна частина якої прямокутна, а східна має напівкруглу вівтарну апсиду. Центральний простір середохрестя замкнутий між чотирма пілонами, що завершуються арками, на які спирається високий циліндричний світловий барабан, вкритий напівсферичним куполом, що завершується декоративним восьмигранним ліхтариком і досить великим «підхрестним» яблуком, увінчаним хрестом. Стіни світлового барабану прикрашені чотирма високими (бл. 4 м) арковими вікнами та чотирма напівкруглими нішами меншого розміру, між якими розміщені вісім плоских пілястр, які завершуються капітелями коринфського ордеру. Завершується стіна барабану карнизом з модульйонами. Фасади пам’ятки вирішені в ордерній системі, стіни мають двоярусне членування. Вівтарна апсида обрамлена шістьма колонами, південний та північний фасади мають чотириколонні портики, західний – 2 ряди колон, перший з яких (основний) – шестиколонний, увінчаний трикутним фронтоном, другий – чотириколонний, з лучковим фронтоном. Усі колони коринфського ордеру. В інтер’єрі західна частина храму розділена колонами на три нефи. У 1917–1926 коштом парафіян інтер’єри церкви були розписані художниками Біликами. У кількох метрах від західної частини храму знаходиться мурована двоярусна дзвіниця, збудована кількома роками пізніше після освячення храму під час благоустрою прилеглої території. Тоді ж церковне подвір’я було обнесене мурованим парканом, який примикає до дзвіниці з півночі та до будинку причту, розташованому з південного боку дзвіниці. Перший ярус дзвіниці прямокутний у плані, служить проходом на храмове подвір’я. Другий – квадратний, дзвоновий, збудований у вигляді чотирьох аркових пілонів, перекритих куполом і увінчується чотиригранним шпилем з хрестом. Фасади пілонів завершені трикутними фронтонами з люкарнами у тимпанах. Фасади першого ярусу дзвіниці і будинку рустовані.

У 1895 У. ц. володіла церковним капіталом у сумі 100 руб., 33 дес. садибної і ружної землі. 1901 – церковним капіталом у сумі 1238 руб., 34 дес. ружної землі, мала церковний будинок, діяла земська школа. 1902 – 34 дес. ружної землі, мала церковну сторожку, будинок для псаломщика, діяли церковна б-ка та земська школа. 1912 – 33 дес. ружної землі, мала квартири для священика і псаломщика.

У 1895 до парафії входили частина м-ка Веприк та хутір в 7 верстах від нього. Службу відвідувало 2097 душ обох статей. 1901 у парафії – частина м-ка Веприк та хутір, 272 двори. 1902 – частина м-ка Веприк та хут. Яновщина. Службу відвідувало 1194 душ обох статей, 1912 – 2399 душ різних станів.

1906 У. ц. виступила одним із фундаторів колекції Полтавського єпархіального давньо­сховища, передавши до зібрання дві старовинні фелоні. Одна – з французького зеленого шовку з опліччям із «рытого» оксамиту малинового кольору із шитими золотим шитвом зображеннями в центрі Таємної Вечері, по боках – Богоматері та Іоанна Богослова, ап. Петра і Павла, євангелістів Матвія, Марка, Луки та Іоанна, на передній частині опліччя – зображення Богоматері з передстоячими Антонієм і Феодосієм. Друга – розового шовку, заткана срібними квітами, опліччя із малинового оксамиту з шитими золотом зображеннями: посередині Господь Вседержитель, навколо – апостоли і євангелісти, краї прикрашені рельєфним малюнком в українському стилі. До давньосховища також було передано п’ять підризників із тонкого полотна з вишивкою шовковими і срібними нитками.

За вівтарною частиною храму в межах огорожі церковного подвір’я існував невеликий цвинтар, від якого збереглося три могили. Решта поховань нівельовані, без надгробків і ледь простежуються на задернованій поверхні землі. Серед збережених – два невідомих поховання, над якими влаштовано цегляні оштукатурені саркофаги, в головах було встановлено хрести (один – дубовий, другий – металевий, збереглася лише нижня частина). Вірогідно, поховання були зроблені в роки радянської влади або незадовго до революції. Збереглася могила із гранітним, пірамідальним обеліском, на якому висічено напис: «Павелъ Семеновичъ Масюковъ. Родился 2 Августа 1792 года. Умер 12 Декабря 1864 года. Помяни его Господи во Царствіи Твоемъ.».

У черв. 1922 релігійна громада У. ц. пройшла державну реєстрацію. Було зареєстровано статут громади, до якого додавався повний список її членів. Відомо, що громада була ліквідована, а церква закрита. Відновила діяльність, вірогідно, в кін. 1941 чи на поч. 1942. З того часу діяльність не перереривалася. У новітній час пройшла державну реєстрацію 19.02.1993 за № 72, як громада УПЦ МП. Богослужіння проводяться у культовій споруді.

Постановою РМ УРСР від 24.08.1963 № 917 У. ц. с. Веприк Гадяцького р-ну Полтавської обл. взята під охорону держави як пам’ятка архітектури, охоронний № 587.

Із священиків відомі: Кири­ло Андріїв (пом. 1734), Максим Андріїв (Амбодик; пом. 1783), Сава Максимович Амбодик (пом. 1816), Василь Йосипович Яценко (1895, 1902), о. Василь (1922), Петро Васильович Фесенко (1912), протоієрей Микола Білоцерківець (1949), Максим Миколайович Білоцерківець (1960), ієрей Олександр Білан (2008); із псаломщиків: Федір Васильович (Власович) Мурашко (1895, 1902), Іван Іванович Калениченко (1912); із церковних старост: селянин Зосима Афанасійович Кузнєцов (1902), Гордій Федорович Драган (1949), Евдоким Петрович Галушко (1960), козак Кирило Юхимович Зеленський (1912), селянин Симеон Іванович Кондратенко (1912), Феодосій М. Бутко (1922), Анастасія Терентіївна Балала (2008).

Літ.: ДАПО. – Ф. Р-1503. – Оп. 2. – Спр. 69; Коломенский, 1895. – С. 235; Грановский, 1901. – С. 317; Клировая книжка…, 1902. – С. 63, 655; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 4; Трипольский, 1909. – С. 93, 108; Шафонський А. Черниговского наместничества топографическое описание с кратким географическим и историческим описанием Малыя России, из частей коей оное наместничество составлено / Издал М. Судиенко. – К.: В Ун-й Типогр., 1851. – С. 609; Памятники градостроительства…, 1985; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.