ВИШНЯКИ с., Хорольський р-н. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ МП) громада. Троїцька церква.

Час будівництва першої, дерев’яної церкви на честь Святої Трійці у с. Вишняки Хорольської сотні Миргородського полку (тепер Хорольського р-ну) не встановлено. У літ. та архівних джерелах зустрічаються різні дати у часовому проміжку з 1778 до 1805. Беручи до уваги факт заснування села у 16 ст., вірогідною датою побудови першого храму може бути 17 ст., однак чи була це Троїцька церква невідомо. Документально підтверджується її існування 1723. Дерев’яний храм розібрано після завершення будівництва мурованого.

Стосовно храму, який було збудовано у кін. 18 – на поч. 19 ст., зустрічається кілька тверджень про його фундаторів. За поширеною версією, церкву було збудовано вихідцем із Сербії бригадиром Іродіоном (Родіоном Степановичем) Пламенцем або його дружиною Надією в пам’ять про чоловіка. Існує також версія про будівництво храму ген.-майором Половцевим. Станом на поч. 20 ст. існувала мурована однобанна споруда, зведена у стилі ампір. У плані має вигляд чотирикінцевого хреста, з південно-східної сторони до якого прибудована паламарня. Споруда має три входи: західний, південний та північний, перед якими розміщені невеликі майданчики – паперті. Рукави хреста перекрито напівциркульними склепіннями. Центральна частина завершується восьмигранним світловим барабаном і перекрита гранчастими склепіннями. Торцеві стіни споруди завершувалися трикутними фронтонами, в тимпанах яких розміщувалися рельєфні композиції у вигляді «всевидячого ока» з радіальними зигзагоподібними променями. Барабан перекритий напівсферою, на якій на невисокому, восьмигранному, прикрашеному ліпними розфарбованими гірляндами цоколі встановлено високий гранчастий шпиль з хрестом. Із західної сторони храму, на невеликій відстані від нього, пізніше було збудовано дво­ярусну дзвіницю та церковнопарафіяльну школу. Згодом увесь комплекс обнесли цегляною огорожею. У письмових джерелах є згадки про поновлення дзвіниці у 1862 та ремонт («починку») церкви у 1864.

Під вівтарною частиною церкви знаходилася усипальня родини Половців, розташована на глибині 5 м, з шириною зовнішньої стіни 2 м.

У 1723 при церкві діяла школа, у якій викладав диякон Іван Григоренко.

У 1895 Т. ц. володіла церковним капіталом у сумі 100 руб., 33 дес. ружної землі. 1902 мала 33 дес. ружної землі, будинок для церковнопарафіяльної школи і псаломщика, діяли церковна б-ка і церковнопарафіяльна школа. 1912 мала 33 дес. ружної землі, діяла церковнопарафіяльна школа.

У 1895 до парафії входили с. Вишняки та 3 навколишніх хутори. Службу відвідувало 2601 душа обох статей. 1902 у парафії – с. Вишняки та хутори Демина Балка, Бойків та Костюків. На відправах присутні 2886 душ обох статей, 1912 – 3296 душ різних станів.

1936 релігійну громаду знято з державної реєстрації, а церкву закрито. 1937 споруду передали місцевому колгоспу для пристосування під клуб. Під час проведення будівельних робіт було засипано усипальню та вхід до неї, розібрано фронтони та покрівлю, забетоновано пазухи склепінь. По периметру споруди зроблено майданчик для оркестру та виступів самодіяльних колективів і промовців. З південно-західної сторони встановлено зовнішні дерев’яні сходи по металевим косоурам. З боків прибудували тамбури, а всередині розібрали дерев’яні хори. Змін зазнало і завершення храму – було демонтовано восьмигранний ампірний шпиль з позолоченим «яблуком» та хрестом, який замінила дерев’яна альтанка. Того ж 1937 розібрано дзвіницю та 190 погонних метрів огорожі, залишивши останню лише з боку центральної вулиці.

Релігійна громада Т. ц. відновила діяльність 1941 у храмовому приміщенні. 1943 за її кошти всередині було встановлено тимчасові дерев’яні хори, а 1947 споруду капітально відремонтували. 10.12.1944 громада була зареєстрована органами радянської влади за № 275. У берез. 1958 до релігійної громади Т. ц. у зв’язку з відмовою у реєстрації приєдналися члени громади Покровського закритого молитовного будинку м. Хорол. У 1962 релігійну громаду Т. ц. знято з державної реєстрації, а церкву закрито. Спочатку в будівлі розмістили склад, а пізніше – шкільний спортивний зал та спортивний зал місцевої мотобольної команди.

Постановою РМ УРСР від 24.08.1963 № 970 Т. ц. с. Вишняки Хорольського р-ну Полтавської обл. взята під охорону держави як пам’ятка архітектури, охоронний № 598.

У 1985 інститутом «Укрпроектреставрація» розроблено про­ектно-кошторисну документацію на реставрацію церкви (авт. проекту – арх. В. І. Касьяненко). У 1986–1990 споруду відреставровано і передано релігійній громаді. Велика заслуга у збереженні і відродженні церкви належить гол. місцевого радгоспу І. Дорошу, який виступив ініціатором виготовлення проектно-кошторисної документації та проведення ремонтно-рестав­раційних робіт.

У новітній час релігійна громада відновила свою діяльність як громада УПЦ МП. Зареєстрована органами державної влади 29.06.1993 за № 319. Ведуться реставраційні роботи. На пожертвувані кошти у Почаєві куплено панікадило та необхідне церковне начиння. Протоієрей Максим Бондар власноруч виготовив іконостас.

Із священиків відомі: Григорій Андрієвич (1723), Стефан Олександрович Клепачевський (1895), Федір Стефанович Клепачевський (1902, 1912), Прокіп Тимофійович Лук’яненко (1947), Олексій Уманцев (1949), Василь Максимович Сальник (1950 – 1954), Тимофій Данилович Лук’яненко (1955), Петро Захарович Остапенко (1955–1960), протоієрей Максим Харитонович Бондар (з 1990); із дияконів: Іван Григоренко (1723), Віталій Олексійович Савченко (1912), протоієрей Максим Бондар (2008); із псаломщиків: Павло Каменецький (1895), Дмитро Григорович Ієрусалимов (1902), Михайло Меркурійович Матвієвський (1902, позаштатний 1912), Михайло Михайлович Матвієвський (1912); із паламарів: Кирило Степаненко (1723), Михайло Меркурійович Матвієвський (1895); із церковних старост: Василь Максимович Капшук (1902), міщанин Олександр Якович Бондаренко (1912), Діонісій Іванович Колодяжний (1960), С. Т. Гончаренко (1954), Максим Харитонович Бондар (2008).

Літ.: ДАПО. – Ф. Р-4085. – Оп. 16. – Спр. 196; Архів ПЄУ УПЦ МП; Кузмич В. Вишняки // Красная Новь. – 1936. – № 6; Павлуцкий, 1911; Коломенский, 1895. – С. 314; Клировая книжка…, 1902. – С. 618; Справочная клировая книга…, 1912. – С.286; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.