ВІЛЬШАНКА с., Лубенський р-н. Православної Церкви громада. Воскресенська церква.

Час будівництва церкви на честь Воскресіння Господнього у с. Вільшанка Лубенського полку (тепер Лубенського р-ну) невідомий. Перша згадка про неї відноситься до 1771, коли настоятелем храму значиться Іоанн Комісаревський. Це була дерев’яна, тридільна, трибанна, вкритта тесом, за винятком вкритої білим металом центральної бані, споруда. Поряд із храмом знаходилася дерев’яна дзвіниця, що мала вигляд дерев’яного навісу на чотирьох стовпах. У 1789 церкву було відремонтовано. 1795 лубенським купцем Жадановим, на виконання обітниці, храму було подароване євангеліє московського друку 1795. Новий капітальний ремонт із переносом вівтаря відбувся 1802. Після цього храм освятили. 1807 у канцелярії Полтавської духовної консисторії розглядалося питання «о дозволении в селе Ольшанке при Воскресенской церкви вновь строить деревянную колокольню». У найближчий час двоярусна, дерев’яна з восьмигранним дзвоновим ярусом дзвіниця була прибудована до західного притвору. 1859 проведено реконструкцію храму, під час якої демонтували західну і східну бані, а до північної і південої стін центральної дільниці прибудували два невеликі дерев’яні притвори, які мали чотириколонні портики з трикутними фронтонами. До вівтарної частини добудували ризницю і паламарню. Одночасно реконструювали дзвіницю, прибудувавши до її західної стіни чотириколонний портик з трикутним фронтоном, встановили металеву наметову покрівлю, увінчану шоломоподібною маківкою з високим хрестом. Восьмигранний світловий барабан церкви було залишено без змін. Його площини мали невеликий нахил до середини, що характерно саме для будівель 18 ст. Барабан мав напівсферичну покрівлю, що завершувалася декоративним восьмигранним світловим ліхтариком з напівсферичним покриттям та великою кулею з високим хрестом – аналогічним тому, що увінчував дзвіницю.

У 1895 В. ц. володіла церковним капіталом у сумі 240 руб., 5 дес. церковної, 1 дес. садибної і 30 дес. ружної землі, мала будинок для причту, діяла церковнопарафіяльна школа. 1901 володіла церковним капіталом у сумі 142 руб., 28 дес. ружної та 5 дес. 600 кв. саж. церковної землі, мала два будинки, діяли церковнопарафіяльна школа та Варваринське церковнопарафіяльне братство (як відділення Лубенського Спасо-Преображенського братства). 1902 мала 31,5 дес. ружної, у т. ч. 1,5 дес. садибної землі, церковну сторожку, будинки для квартир причту, діяли церковна б-ка, церковнопарафіяльна школа, відділення Лубенського Спасо-Преображенського братства в ім’я св. вмц. Варвари. 1912 мала 29 дес. ружної землі, квартиру для священика, діяла однокласна церковнопарафіяльна школа.

У 1895 службу відвідувало 1149 душ парафіян обох статей. 1901 у парафії налічувалося 149 дворів. 1902 до церковної парафії належало 1168 душ обох статей – жителів с. Вільшанка, 1912 – 1323 душі різних станів.

Після встановлення радянської влади церква діяла до 1936, коли була закрита відповідно до рішення Лубенського райвиконкому. Релігійна громада відновила свою діяльність під час німецької окупації 22.03.1942. У 1945 силами громади було проведено ремонт споруди та пофарбовано дах. 12.01.1945 громаду було зареєєстровано органами радянської влади за № 288. Повторно пройшла перереєстрацію 16.02.1948 за № 334. Ліквідована у 1963.

Із священиків відомі: Данило Данилов, Захарій Комісаревський, Іоанн Захарович Комісаревський (1771, пом. 1801), Василь Піюков (пом. 1815), Аркадій Михайлович Заборський (1895), Микола Васильович Цибулевський (1902), Іван Миколайович Клепачевський (1912); із дияконів: Іван Омелянович Пащенко (1902), Петро Терентійович Панченко (11.03.1948–1950 ?), Іван Самійлович Остапенко (01.03.1950–08.11.1953), Фотій Григорович Кошиль (10.12.1953–17.06.1957), Іван Федорович Дзюба (16.08.1957–08.1957); із псаломщиків: Василь Крамаревський (1895), Тимофій Данилович Лук’яненко (1912); із паламарів: Іван Олександрович Піоченський (позаштатний 1902); із церковних старост: селянин Фока Зіновійович Боженко (1902), селянин Іван Денисович Лаврик (1912).

Літ.: ДАПО. – Ф. Р-4085. – Оп. 16. – Спр. 156; Коломенский, 1895. – С. 256; Грановский, 1901. – С. 368; Клировая книжка…, 1902. – С. 363-364; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 155; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.