ВОВЧЕРІЧЧЯ с., Кобеляцький пов. (тепер не існує). Православної Церкви громада. Михайлівська церква.

Церква на Вовчеріцьких хуторах Кобеляцького пов. (згодом с. Вовча, тепер не існує, знаходилося на межі сучасних Кобеляцького та Новосанжарського р-нів) існувала з 1866. Це була дерев’яна, тридільна споруда, збудована на поч. 18 ст. у м. Кобеляки й перенесена до села. 1870 з дозволу Полтавської духовної консисторії церкву було реконструйовано – «переустроена вновь». З північної та південної сторін до центральної дільниці прибудували притвори, після чого спроруда стала п’ятидільною, хрещатою у плані та більш просторою. Між гілками хреста та вівтарною східною частиною прибудували квадратні у плані ризницю та паламарню. 1892 храм поставили на мурований цоколь та прибудували до західної стіни двоярусну дерев’яну, з наметовим покриттям, що завершувалося маківкою з хрестом, дзвіницю.

У 1890 М. ц. володіла церковним капіталом у сумі 1150 руб., 1 дес. садибної, 2 дес. лісу та 32 дес. ружної землі, мала три будинки для причту, діяли земське училище та церковнопарафіяльна школа. 1895 володіла церковним капіталом у сумі 500 руб., 0,75 дес. садибної та 33 дес. ружної землі, мала три будинки для причту, діяли земське училище та церковнопарафіяльна школа. 1902 мала 36 дес. 1167 кв. саж. ружної землі, церковну сторожку, три будинки для причту та один для церковнопарафіяльної школи, діяли церковна б-ка, земська народна школа, жіноча та чоловіча церковнопарафіяльні школи, дві школи грамоти. 1912 мала 35 дес. 1327 кв. саж. ружної землі, квартири для священика, диякона та псаломщика, діяли чоловіча й жіноча церковнопарафіяльні школи.

У 1895 службу відвідувало 2758 душ парафіян обох статей. 1902 до церковної парафії входили с.с. Вовчеріччя, Галагурівка, Вороніна, Уханівка, Драбинівка, Григорівка та хутори Славні, Касянові, Телятникові, загальна кількість мешканців налічувала 3042 душі парафіян обох статей, 1912 – 2707 душ різних станів.

У 1906 М. ц. церква виступила одним із фундаторів колекції Полтавського єпархіального давньосховища передавши до нього кілька речей, що відносилися до кобеляцького періоду її історії.

М. ц. проіснувала до 1935, коли релігійну громаду було ліквідовано, а саму споруду розібрано. Релігійна громада відновила свою діяльність 25.09.1943 в арендованому ? приміщенні. Зареєстрована органами радянської влади 30.02.1946. 1946 експедиція Полтавського обл. відділу у справах будівництва та архітектури, завданням якої було виявлення та взяття на облік пам’яток архітектури, зафіксувала на місці, де стояв храм, лише кілька гранітних брил, що раніше знаходилися у його цоколі.

Наприкінці 1953 громада підняла перед уповноваженим Ради у справах релігії в Полтавській обл. питання про купівлю приміщення для обладнання молитовного будинку, на що отримала відповідний дозвіл. Однак, у черв. 1954 завдяки листу-протесту гр. Косяк дозвіл було анульовано. Релігійна громада ліквідована після 1958.

Із священиків відомі: Дмитро Олекс. Полянський (1890, 1895), Полієвкт Михайлович Голобородько (1902, 1912), Іван Андрійович Гриневич (27.10.1944–16.07.1952), протоієрей Василь Дружинін (1948), А. Шенгур (1948), Олексій Олексійович Уманцев (08.09.1949–13.05.1952), Тихін Прокопович Школяренко (11.06.1952–30.06.1958), Андрій Семенович Костенко (15.08.1958–?); із дияконів: Костянтин Висота (1895), Іван Михайлович Пашутинський (1902, 1912); із псаломщиків: Петро Петрович Левицький (1890), Павло Миколайович Ващинський (1890), Данило Лащинський (1890), Полієвкт Голобородько (1895), Данило Федорович Кущинський (Кущинський-Домонтович) (1902, позаштатний 1912), Павло Іванович Іванов (1902), Григорій Костянтинович Списовський (1912); із церковних старост: козак Яків Олексійович Онищенко (1912), козак Юхим Іванович Федчук (1912).

Див. також КОБЕЛЯКИ м., райцентр. Михайлівська церква.

Літ.: ДАПО. – Ф. Р-4085. – Оп. 16. – Спр. 147; Коломенский, 1890. – С. 152-155; Коломенский, 1895. – С. 117; Клировая книжка…, 1902. – С. 184-185; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 63-64; Трипольский, 1909. – С. 61, 72, 111; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.