45.4 Театр і кіно

Полтавці відіграли важливу роль в розвитку українського театрального і кіномистецтва. У 1880 р. у Кременчуці актором, антрепренером і драматургом Григорієм Андрійовичем Ашкаренком (1856 – бл. 1930) була заснована перша професійна українська драматична трупа. В 1881 р. вона однією з перших на Україні стала показувати українські вистави. В історію українського театру увійшли знамениті трупи Михайла Петровича Старицького (1840–1904), що діяли в 1883–1885, 1885–1893 pp. У 1880-х pp. очолював власну російсько-українську трупу в Кременчуку актор, режисер і антрепренер, родоначальник акторської династії Леонід Іванович Аведиков (pp. н. і см. невід.). У 1901 р.  в Полтаві було збудовано приміщення Просвітнього будинку імені М.В. Гоголя, де 1100 місці займала театральна зала. При будинку протягом 1911–1918 pp. діяв самодіяльний театральний колектив – Український музично-драматичний гурток, очолюваний Г.І. Маркевичем. Режисерами гуртка в різний час були В.М. Пархомович, О.М. Осмяловський, А.К. Левер (Леверенко), М.І. Губа. В гуртку виступала актриса театру М. Са-довського Олександра Олексіївна Герцик (1886–1964). На гастролі до губернії приїздили відомі театральні колективи і виконавці, зокрема, в 1900, 1901, 1904,1905 pp. в Полтаві, а в 1907 р. в Кременчуці гастролювала знаменита трупа П. Саксаганського.

З появою кінематографа в Полтаві на поч. XX ст. відкрилися стаціонарні кінотеатри – «біоскопи». Новий вид мистецтва відразу завойював симпатії публіки. Ціни на кіносеанси були досить високі: від 20 коп. до 2 руб. У Полтаві народилася зірка німого кіно Віра Василівна Холодна (Левченко; 1893–1919); звідси проліг шлях до європейської слави кіноакторів Володимира Георгійовича Гайдарова (1893–1976) та Григорія Михайловича Хмари (1892/1893–?). Полтавщина дала одного з засновників українського кінематографа, актора, режисера, бандуриста Дмитра Михайловича Байду-Суховія (1882 – р. см. невід.). В Кобеляках народився видатний актор-самоук Степан Йосипович Шкурат (1885-1973).

Вихідцями з Полтавщини були: актриси мати й дочка Вірини – Олександра Іванівна Вірина (справж. прізв. – Колтановська; р. н. невід. – 1926) і Віра Василівна Вірина (бл. 1874–1947); артистка Дарія Іванівна Шевченко-Гамалій (1870 – р. см. невід.); актор, режисер, антрепренер Олександр Миколайович Василенко (справж. прізв. – Десятников; 1832 – р. см. невід.); актор Олександр Єрмолайович Долинін (псевд. – Рубан, Українець; 1895–1929); актор Андрій Миколайович Максимович (1865–1893). З с. Кантемирівка Костянтиноградського повіту вийшов актор Петербурзького Александринського театру Мамонт Вікторович Дальський (справж. прізв. – Неєлов; 1865–1918), в якого навчався акторської майстерності видатний російський співак Ф. Шаляпін. У Полтаві народилися: актриса Олександра Іллівна Віламова (1867–1913); актриса Надія Василівна Жарко (справж. прізв. – Жарченко; 1857–1929), драматична актриса і співачка Євдокія Іванівна Доля (справж. прізв. – Верховинець-Костева; 1885–1988); актриса Варвара Антонівна Любарт (справж. прізв. – Колишко; 1898–1967); актриса Юлія Степанівна Шостаківська (1871–1939); актор Леонід Якович Манько (1863–1922); актор і режисер Лев Родіонович Сабінін (1874– 1955). Уродженцем с. Мачухи Полтавського повіту був актор і режисер Микола Іванович Вільшанський (1881–1917). В Зінькові народився актор і режисер Дмитро Діомидович Ровинський (Демидович; 1888–1942).

Ашкаренко Григорій Андрійович

(1839, за іншими даними 1856, Кременчук – 23.111.1922, с. Пісочин, тепер смт. Харківської обл.) – актор, антрепренер, драматург. У 1880 р. організував у Кременчуці російсько-українську професійну трупу, яка відзначалася строкатістю репертуару і творчого складу. Художній рівень вистав піднявся після приходу у трупу видатних театральних артистів М. Кропивницького і М. Садовського. З почину М. Кропивницького у 1881 р. трупа Г.А. Ашкаренка вперше після заборони 1876 р. дістала дозвіл на відновлення українських вистав. У 1880–1881 pp. театр показував вистави у Кременчуці, у 1882 р. – у Харкові й Києві; виступи мали постійний успіх. Г.А. Ашкаренко грав характерні ролі: Возний («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Прокіп («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка), Кичатий («Назар Стодоля» Т. Шевченка). Створив ряд соціально-побутових п’єс: «Рідна мати гірша мачухи» (1891 p.), «Царицині черевички, або Криваві поминки» (1891 p.), «Оказія з сотником Яремою» (1896 p.). Інсценізував твір М. Гоголя «Тарас Бульба» (1886 p.), повість Г. Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма» (1889 p.). Залишив «Спомини про першу українську трупу» (1908 p.).

Холодна Віра Василівна

(дівоче прізвище – Левченко; 1893, Полтава – 17.11.1919, Одеса) – кіноактриса, зірка німого кіно 1910-х pp. Навчалася в балетній студії Большого театру в Москві. З 1914р. знімалася в кіно у режисерів Є. Бауера, П. Чардиніна та ін. Ролі у фільмах: Маріанна («Міражі», 1915 р.), Ната («Життя за життя», 1916 p.), Дама напівсвіту («Шахи життя», 1916 p.), Циркова актриса («Забудь про камін, в нім погасли вогні», 1917 p.), Пола («Мовчи, смутку, мовчи», 1918 р.), Маша («Живий труп», 1918 р.), Кло («Останнє танго», 1918 p.), Віра Северна («Тернистий шлях слави», 1918 p.), Анта-нелла («Жінка, яка винайшла любов», 1918 p.). Померла від іспанки у 25-річному віці.

 

 

 

 

 

 

Байда-Суховій Дмитро Михайлович

(18.ХІ.1882, с. Нагірне, Полтавщина – р. см. невід.) – актор, режисер, бандурист, збирач і пропагандист українських народних пісень, один із засновників українського кіно.

Сценічну діяльність почав у 1899 р. На поч. XX ст. мав власну трупу. В 1910–1916 pp. працював у кіно. Фільми: «Кума Феська» (1910 або 1911 p.; зіграв усі чоловічі ролі), «Змія підколодна» (1911 p.), «Сватання на вечорницях» (1911 р., роль Телепня), «Три кохання в мішку» (1911 p.), «Навкруги зрада» (1912 p.; всі ролі), «Шельменко-денщик» (1912 p.), «Запорізький скарб» (1912 або 1913 p.), «Сплять орли бойові, або війна і життя» (1914 або 1916р.).