МЕЗОЛІТИЧНИХ СПІЛЬНОТ на Полтавщині духовне життя (знакові зображення В’язівоць­кої мезолітичної стоянки).

Світоглядні та естетичні уявлення людини доби мезоліту (9–6 тис. до н. е.) певною мірою відображають матеріали розкопок стоянки В’язівок 4а, розташованої в басейні р. Сула, неподалік від м. Лубни. Серед виробів із кістки й рогу, представлених проколками (шилами), лощилами, наконечниками землекопних мотик, вістрями дротиків, деякими ін. предметами, в колекції присутні речі, прикрашені гравійованими зображеннями.

Стилістично й за технікою нанесення останні виконані в типовій для мезоліту манері, особливістю котрої є геометризм і схематичність. Основні орнаментальні мотиви візерунків – шеврон та утворений його чергуванням зиґзаґ, а також стилістично близькі до них знаки у вигляді вписаних одна в іншу підпрямокутних або ромбоїдних фігур. Прийом формування зображень – здвоєні лінії чи штрихи або паралельні лінії/штрихи, повторені у більшій кількості.

Фахівці доводять, що навіть найбільш схематичні зображення кам’яної доби не можуть уважатися безсюжетним виявом естетичних почуттів давньої людини. Орнаментація мезолітичних кістяних виробів, незважаючи на її декоративність, відображала традиційні родові чи племінні візерунки, розповсюджені у певних етнічних груп населення. За всієї умовності геометричних зображень, творці останніх убачали в них цілком реальні об’єкти, зрозумілі як для них самих, так і для ін. членів колективів.

Водночас сьогоденні тлумачення схематизованих гравіювань, спроби розшифрування їхнього змісту й значення практично завжди залишаються в межах здогадок і припущень. На заваді в розумінні зображень кам’яної доби неминуче постає різниця в світосприйнятті, життєвому й соціальному досвіді давньої і сучасної людини.

Пошуки ж генетичної основи знакових зображень В’язівка змушують звернутися до матеріалів верхнього палеоліту басейну Десни й суміжних районів Лівобережжя Дніпра (стоянки Мізин, Супонєво). Напрочуд тривале існування подіб­них знаків у систематиці орнаментування кістяних виробів давнього населення України наводить на роздуми про значний консерватизм певних духовних традицій, що тисячоліттями передавались із покоління в покоління й перешли у спадок від мисливців на мамонтів до озброєних луками мисливців і рибалок післяльодовикових лісів раннього голоцену.

Літ.: Гавриленко І. М. Кістяні вироби зимівниківської мезолітичної культури (за матеріалами стоянки В’язівок 4а) // АЛЛУ. – Полтава, 1998. – № 1–2. – С. 12­18; Гавриленко І. М. Знакові зображення В’язівоцької мезолітичної стоянки та їх походження // Человек в истории и культуре. Сб. науч. работ в честь 70­летия лауреата Государственной премии Украины, академика РАЭН, профессора, д­ра ист. наук Владимира Никифоровича Станко. – Одесса–Терновка: Друк, 2007. – С. 111­119; Гавриленко І. М., Усачук А. М. Обробка та використання виробів із кістки на мезолітичній стоянці В’язівок 4а (за результатами трасологічного аналізу) // Археологический альм. – Донецк, 2008. – № 19. – С. 233­262.

І. М. Гавриленко.